Ботанічний сад
Спортивний клуб «Віват» не тільки виховує чемпіонів, а й формує у дітей почуття краси та єднання з природою.
Велика подяка керівництву Ботанічного саду та Оранжереї за можливість активного відпочинку та нових вражень.
ПОЛЮБИТИ БІЛЬ ТА ДИСКОМФОРТ
Спортсмен як на тренуваннях, так і на змаганнях очікує відчути себе тим чи іншим чином.
Будь-яка невідповідність між тим, що він очікував відчути і тим, що відчув, викликає певні емоції. Які, своєю чергою, визначають його ставлення до цієї новизни. Якщо він має хороше ставлення до дискомфорту, він продовжить боротьбу, якщо навпаки — він зупиниться, навіть коли чисто біологічно він зможе змагатися далі.
Хороше ставлення можна і потрібно виховувати на тренуваннях, створюючи для спортсмена незручні та складні умови.
Наприклад, вимагати стрибати те, що страшно, продовжувати виконувати вправу, коли дитина втомилася, тренуватися з додатковим навантаженням та ще безліч дуже дискомфортних прийомів. 
Але як же так? — скажуть сучасні «психологи» і «всезнаючі» мами — ви ламаєте дитячу психіку. Що ж за нелюд ваш цей тренер? Він зовсім не любить дітей. І іншу хрень із розряду «виховувати в абсолютному коханні«.
На жаль, багато хто не розуміє природу спорту, обманює спочатку самі себе, а потім тренери батьків, батьки своїх дітей і в останніх створюється не правильне ставлення до спорту. І коли приходить переломний момент, дуже багато дітей не можуть пройти цей бар’єр саме психологічно і кидають спорт (і це я про здібних та мотивованих спортсменів).
Щоб виховати хороше ставлення до дискомфорту, потрібно полюбити біль у будь-якому її вигляді, але перш за все, треба подолати стереотипи нашого суспільства та опір сім’ї та родичів.
Кому це вдається, той має шанс стати чемпіоном. Бо чим більшого дискомфорту чекає спортсмен від тренувань та змагань, тим більше він зможе витерпіти, а це призводить до покращення результату.
А тепер згадаємо, що ми зазвичай говоримо своїй дитині, коли їй важко? Не хвилюйся, потерпи і далі буде легше, він чекає комфорту в майбутньому, а отримує ще більший дискомфорт. Далі ви знаєте, що відбувається.
А чого ви очікуєте, якщо з самого початку брешете дитині і формуєте хибне ставлення до навантаження?
Але хто я такий, щоб вас повчати?
Ви ж самі все знаєте.
ЦІНА РОЗВИТКУ — НЕНАВИСТЬ
Тренер — це людина, яка розвиває свого вихованця. Але в суспільстві споживацтва він платить величезну ціну за свою високодуховну діяльність. Це проявляється в нещасливому чемпіоні (медаль за будь-яку ціну), недоброзичливих батьках (втрата впливу на дитину), заздрощах оточення (насамперед колег). Тож і виходить: що більше гарує тренер для досягнення результату, то більше ненависті він вигрібає від оточення.
Коли спортсмен викладається на тренуваннях лише під тиском тренера (для спортсмена це зовнішня мотивація) — це примус. За тривалого її використання у дитини виникає тільки відраза до спорту і навіть до медалей. На жаль, ця схема взаємин «батько-дитина» використовується не лише у спорті, а практично скрізь, і вона має свої вигоди для обох сторін. Для тренера це контроль та відповідальність, для спортсмена — безпека та реалізація. Але це часто призводить не до справжнього задоволення, а дає зворотний ефект.
Та звідки ж дитині взяти внутрішню мотивацію, тобто натхнення? На жаль (багаторазово перевірено на собі), особистий приклад у наш час НЕ ПРАЦЮЄ. Якщо сильно пощастить, то до тренера прийде така натхненна дитина з розвиненою вимогливістю до себе та притомними батьками, і тоді справжній успіх — це справа часу. У більшості випадків приходять не такі діти. І доводиться застосовувати вищеописану схему взаємин, яка зрештою приносить розчарування всім.
У молодих видах спорту це посилюється ще й тим, що чекати, поки спортсмен дозріє до власної внутрішньої мотивації, немає часу, і результат потрібен уже зараз.
Ось і виходить замкнене коло.
ХІІ першість спортивного клубу «Віват» зі стрибків на акробатичній доріжці та стрибків на подвійному міні-батуті
З 22 по 28 грудня у м. Дніпро відбулась ХІІ відкрита першість спортивного клубу «Віват» зі стрибків на акробатичній доріжці та стрибків на подвійному міні-батуті, який зібрав спортсменів з м. Дніпро, філіалу з м. Запоріжжя та наших партнерів з родинного простору «Friends» (керівник Ірина Герліванова).
Змагання проходили у два етапи. Перший етап був присвячений виступам наймолодших учасників і відбувався у спортивних залах фітнес-клубів. Основна частина змагань пройшла у головному залі в спорткомплексі Будівельної академії.
ВЫИГРАТЬ или ПРОИГРАТЬ
Знаете ли вы, что победа или поражение на соревнованиях, это результат (помимо всех видов подготовки) истинного внутреннего отношения спортсмена.ЖАЛІСТЬ ДО СЕБЕ або як стати ЛУЗЕРОМ!
Тренер — це та людина, яка змушує вас робити те, що ви не хочете, щоб ви стали тим, ким хочете.
Парадоксально, чи не так? Здавалося б, що тут такого, що захотів стати чемпіоном України, попрацював і став. Але у житті так не працює.
Справа в тому, що людина, яка не має досвіду чемпіона України, не здатна адекватно оцінити потрібний обсяг роботи та ступінь зусиль, які дозволять їй досягти мети. Цього не можуть зробити і батьки. Ось тут і потрібний тренер, який це знає. Але, як виявилось, навіть цього мало. Дізнавшись ціну, яку потрібно платити, більшість дають задню, а ті хто не здався на початку, потихеньку здаються по дорозі, так і не досягнувши своєї мрії. І лише одиниці стають чемпіонами.
Є три основні причини, що не дозволяють досягти успіху в спорті: мені боляче, мені страшно, мені лінь. Залежно від виду спорту можуть додаватися ще кілька причин, але основні будуть завжди незмінні.
Всі ці причини – наслідок лише одного внутрішнього стану. Ім’я йому ЖАЛІСТЬ до себе. Саме цей стан відрізняє справжнього чемпіона, від випадкового, причому під чемпіоном я розумію не лише перемогу на змаганнях, а й перемоги щодня в кожній конкретній ситуації, включаючи, звичайно ж, тренування.
Ось тут і виникають складнощі. Змусити себе зробити щось один раз (проявити силу волі) це ще під силу. А ось усвідомлено відчувати напругу щодня, більше того, змушувати себе змінюватися і прогресувати щодня, це вже велике випробування і далеко не кожен здатний на це. І навіть супер тренер поряд не завжди може вплинути на внутрішні процеси спортсмена. Тому що коріння цієї ситуації, глибоко сягає (як ви думаєте куди? Правильно) у виховання.
Ще сто років тому видатний педагог Макаренко писав: справжнє виховання проявляється тоді, коли ніхто бачить.
У більшості випадків у тренера немає можливості 24 на 7 бути зі своїм спортсменом, створюючи сприятливі умови для розвитку спортивного характеру. І ось у цей момент і відбувається багато “цікавого” у родинному колі. А результати цього «цікавого» кожен тренер (я маю на увазі професіоналів) дуже чітко спостерігає на тренуванні, оскільки від досвідченого тренера неможливо приховати ці дрібниці.
Батькам на замітку! Діти — це пряме відображення вас та вашого “виховання”. І щоб ви не розповідали тренеру, повірте мені, він усе бачить.
Виходить різниця між успішним спортсменом та невдахою, лежить у способі реакції на проблему. У першому випадку виникає стан бойової готовності, у другому жалість до себе.
Спорт якраз і покликаний для формування спортивного характеру, тобто реагувати на труднощі особливим чином (виховати в собі стан бойової готовності), що відіграє найважливішу роль не тільки у спортивному, а й у подальшому житті дитини.
І цей факт ніяк не можуть прийняти «всезнаючі батьки«, коли плутають вимогливість з тиранією та поганим ставленням до спортсмена.
Усім добра!
Виконання контрольних нормативів з загальної фізичної підготовленості
Спортивний клуб “Віват” постійно на шляху розвитку.
В 2025 році запровадили офіційне виконання контрольних нормативів з загальної фізичної підготовленості.
Сьогодні більше 80 вихованців прийняли участь в цьому заході. За результатами спортсмени будуть відібрані до тих, чи інших спортивних груп, а ті хто успішно пройшли іспит, почнуть підготовку до наступних змагань на більш високому рівні.
Затверджено проводити цей спортивний захід два рази на рік, з метою удосконалення клубної методики підготовки та більш якісного розвитку вихованців.
