Акробатика в Днепре и Запорожье

Тренер — це та людина, яка змушує вас робити те, що ви не хочете, щоб ви стали тим, ким хочете.

Парадоксально, чи не так? Здавалося б, що тут такого, що захотів стати чемпіоном України, попрацював і став. Але у житті так не працює.

Справа в тому, що людина, яка не має досвіду чемпіона України, не здатна адекватно оцінити потрібний обсяг роботи та ступінь зусиль, які дозволять їй досягти мети. Цього не можуть зробити і батьки. Ось тут і потрібний тренер, який це знає. Але, як виявилось, навіть цього мало. Дізнавшись ціну, яку потрібно платити, більшість дають задню, а ті хто не здався на початку, потихеньку здаються по дорозі, так і не досягнувши своєї мрії. І лише одиниці стають чемпіонами.

Є три основні причини, що не дозволяють досягти успіху в спорті: мені боляче, мені страшно, мені лінь. Залежно від виду спорту можуть додаватися ще кілька причин, але основні будуть завжди незмінні.

Всі ці причини – наслідок лише одного внутрішнього стану. Ім’я йому ЖАЛІСТЬ до себе. Саме цей стан відрізняє справжнього чемпіона, від випадкового, причому під чемпіоном я розумію не лише перемогу на змаганнях, а й перемоги щодня в кожній конкретній ситуації, включаючи, звичайно ж, тренування.

Ось тут і виникають складнощі. Змусити себе зробити щось один раз (проявити силу волі) це ще під силу. А ось усвідомлено відчувати напругу щодня, більше того, змушувати себе змінюватися і прогресувати щодня, це вже велике випробування і далеко не кожен здатний на це. І навіть супер тренер поряд не завжди може вплинути на внутрішні процеси спортсмена. Тому що коріння цієї ситуації, глибоко сягає (як ви думаєте куди? Правильно) у виховання.

Ще сто років тому видатний педагог Макаренко писав: справжнє виховання проявляється тоді, коли ніхто бачить.

У більшості випадків у тренера немає можливості 24 на 7 бути зі своїм спортсменом, створюючи сприятливі умови для розвитку спортивного характеру. І ось у цей момент і відбувається багато “цікавого” у родинному колі. А результати цього «цікавого» кожен тренер (я маю на увазі професіоналів) дуже чітко спостерігає на тренуванні, оскільки від досвідченого тренера неможливо приховати ці дрібниці.

Батькам на замітку! Діти — це пряме відображення вас та вашого “виховання”. І щоб ви не розповідали тренеру, повірте мені, він усе бачить.

Виходить різниця між успішним спортсменом та невдахою, лежить у способі реакції на проблему. У першому випадку виникає стан бойової готовності, у другому жалість до себе.

Спорт якраз і покликаний для формування спортивного характеру, тобто реагувати на труднощі особливим чином (виховати в собі стан бойової готовності), що відіграє найважливішу роль не тільки у спортивному, а й у подальшому житті дитини.

І цей факт ніяк не можуть прийняти «всезнаючі батьки«, коли плутають вимогливість з тиранією та поганим ставленням до спортсмена.

Усім добра!