Представник міністерства спорту України, Калюжний Ярослав
Вчора у нас в гостях був представник міністерства спорту України, провідний тренер зі стрибків на батуті та акробатичній доріжці, майстер спорту та просто хороша людина – Ярослав Калюжний.
«Інспекція» клубу та матеріально-технічної бази пройшла успішно)
Поделиться в соц. сетях
Поворот не туди. Частина 8
Класний тренер
Колись я вже писав статтю на тему «Улюблений тренер» і ось знову тренд у силі. За останні пів року часто чую фразу від батьків про класного тренера, у якого займалися їхні діти та неможливості робити це зараз. Причин багато, і вони різні. Після пробного тренування, визначивши ступінь підготовки, а вірніше її повну відсутність, особисто я почав запитувати себе: «а в чому ж класність такого тренера»? Мої висновки, швидше за все, не сподобаються більшості, особливо тим, хто привів дітей до нас.
Перший момент, в якому часто припускаються помилки як батьки, так і «класні» тренери, це установка «аби дитині подобалось». Тут треба чітко розділяти, отримувати емоційну радість і тільки чи отримувати радість від набутого вміння. Від нерозуміння, багато хто робить акцент на першому твердженні, тим самим позбавляючи себе можливості розсудливо мислити та аналізувати. Підтверджується це тим, що таким батькам ніяк не спадає на думку: «Ось проходила дитина 5 років на тренування і нічого не навчилася». І це нікого не бентежить. Ну як можна звинуватити тренера, якого дитина любить і біжить до нього на тренування аби, вкотре, добре провести час? Скільки до нас приходить таких дітей від інших тренерів з акробатики і не тільки, протренувавшись кілька років, немає жодного розряду, жодних навіть «дворових» змагань за плечима і дитина НІЧОГО не вміє. Натомість тренер у нас був класний. Та що там говорити, коли у нас був випадок, на початку змагань тато забрав сина-підлітка прямо з розминки, сказавши: «Я не хочу травмувати психіку дитині». Нам час прокинутися. Це відбувається часто-густо (тепличні умови, тепличні люди, теплична психіка не травмована) й у результаті абсолютно безпорадні діти та підлітки, а потім і дорослі люди, не здатні до самостійних рішень та дій.
Поделиться в соц. сетях
Подяка за волонтерську діяльність
Сьогодні отримали вдячність за волонтерську діяльність від ректора ПДАБА – Миколи Савицького
Поделиться в соц. сетях
Зона приземлення для ПМБ
Хочемо висловити ВЕЛИЧЕЗНУ подяку провідному тренеру України, представнику міністерства спорту －Калюжному Ярославу за допомогу у придбанні професійної зони приземлення для ПМБ.
Вперше у Дніпрі з’явилися всі умови не лише для розвитку цього гарного виду спорту, а й для проведення змагань усіх рівнів, зокрема і міжнародних.
Чекаємо на закінчення цієї проклятої війни і нашої перемоги, щоб по-справжньому насолодитися видовищністю стрибків на подвійному міні-батуті!
Поделиться в соц. сетях
Поворот не туди (частина 7)
Про відсутність бажання
Раніше я вже писав про це негативне явище, але цього разу виникло непереборне БАЖАННЯ розібратися в причинах такого стану у дітей та підлітків, які займаються спортом, хоча б коротко, так би мовити, для загального розуміння.
Прагнення, бажання, намір, мета – всі спонукання до дій є не що інше, як відбиток буття, відбиток об’єктивного матеріального світу. Бажання, як і всі явища свідомості, має рефлекторний характер. Спочатку бажання часто має характер невизначеного наміру зробити щось, а далі в процесі розвитку зазвичай починається вольовий процес. Без вольового акту бажання загине у зародку. Думаю, перші висновки можна зробити вже зараз. Без волі жодне, навіть сильне бажання ніколи не реалізується. Є таке поняття як «сила волі» і чим більша ця сила, тим більше шансів «здійснитися» бажанню. Забігаючи наперед, скажу, що вольове зусилля піддається тренуванню.
А зараз повернемося до нашої реальності. За багаторічну спортивну практику доводиться сотні разів чути фрази від батьків, що у дитини зникло бажання тренуватися. Далі це поширюється у підлітковому віці абсолютно на всі сфери життя. «У нього зникло бажання до всього, а раніше був хорошим хлопчиком». І дивно, що з цією ситуацією ніхто нічого не робить. Знизують плечима і твердять: «А що ми можемо зробити, якщо він не хоче». А у підлітковому віці він же особистість, нехай сам і вирішує. Зрозуміти, чому більшість не вирішує цієї проблеми цілком можна. Просто не знають та не розуміють, як її вирішити. Тим більше, що боротися з наслідками набагато складніше, аніж із причиною. А усувати причину треба було у «глибокому дитинстві». А чи розуміють ТАКІ батьки, що найчастіше вони самі є тими людьми, хто з дитинства своїми необміркованими діями поступово вбивали усі бажання своєї дитини (знищуючи свободу волі), доки не відбили практично всі, крім найнижчих, споживчих? Для ясності наведу конкретні факти та фрази: «Я працюю для того, щоб мої діти відпочивали», «Ми звільнили її від усіх обов’язків у житті, крім школи», «Нам не треба з нього робити чемпіона», «Ми не хочемо, щоб вона взагалі змагалася і відчувала нервову напругу» тощо. А скільки разів доводилося чути, коли при виникненні у дитини бажання зробити щось конкретне чи спробувати себе в тому, де батьки не розуміються, він отримував відмову і навіть заборону на це. Це докорінно неправильна позиція і таке виховання лише шкодить, що ми й маємо у результаті.
Поделиться в соц. сетях
Літній табір ПДАБА
Акробатика у літньому таборі ПДАБА 🙌
Знайомимо дітей з нашим гарним видом спорту 🤸🏼♂️✌🏻
Поделиться в соц. сетях
Оновлення інвентарю
Ті, хто хочуть – шукають можливості; ті, хто не хочуть – виправдання!
Незважаючи на цей дуже важкий час, ми знайшли можливість оновити інвентар та придбали нові гімнастичні мати для акробатичної доріжки.
Бажаємо нашим вихованцям покращувати свої результати та розвиватися далі!
Поделиться в соц. сетях
Свежие комментарии