БОРОТЬБА БАЖАННЯ

За інших рівних умов підготовленості: фізичної, тактичної, технічної тощо, виграє той спортсмен у якого Бажання перемогти потужніше.

Я ще не зустрічав спортсмена, котрий не хотів би стати чемпіоном. То чому ж із 100% охочих, чемпіоном стає один?

Перше, в чому необхідно розібратися, так це в тому, чи це твоє бажання чи нав’язане. Дуже часто причиною програшу є нав’язане бажання (наприклад, бажання батьків, суперечка з другом і т.д., тобто зовнішня мотивація про яку я писав раніше) звідси брак внутрішніх ресурсів для перемоги.

Але як бути, коли бажання «своє» істинне, але все одно програєш?

Відповідь у готовності йти на жертви. У кого ця готовність більша, у того й бажання потужніше. І якщо ти програв, значить, у твого суперника бажання перемогти було більше.

Не вдаватимуся до подробиць, напишу зрозумілою мовою. Хто часто і надовго виходить із зони комфорту, той підтверджує своє бажання вчинками. Можна хоч щодня співати поеми про те, як ти хочеш виграти (я часто таке бачу), але при цьому не зробити два зайвих присідання, а можна відпахати мовчки 4 години на тренуванні і при цьому багато не виходитиме і тренер буде незадоволений і не хвалитиме, але продовжуватиме це робити день у день.

Думаю, різниця очевидна.

Справжнє бажання змушує терпіти

 там, де інші здаються та призводить до справжньої перемоги.

А коли тренеру доводиться постійно змушувати…. (про це я теж писав раніше).

На тренуванні дуже добре видно, хто справді хоче стати чемпіоном, тут обдурити не вийде.