БОРОТЬБА БАЖАНЬ

За інших рівних умов підготовленості: фізичної, тактичної, технічної тощо, перемагає той спортсмен у якого Бажання перемогти сильніше.

Я ще не зустрічав спортсмена, який не хотів би стати чемпіоном. То чому ж із 100% тих, хто цього прагне, чемпіоном стає лише один?

Насамперед , потрібно зрозуміти, чи справді це твоє бажання, а не нав’язане кимось. Дуже часто причиною програшу є саме нав’язане бажання (наприклад,виправдати очікування батьків, суперечка з другом, тобто зовнішня мотивація про яку я писав раніше) через це людині бракує внутрішніх ресурсів для перемоги.

Але що робити, якщо бажання справді твоє, але все одно програєш?

Відповідь криється у готовності йти на жертви. чим більша ця готовність тим сильніше твоє бажання,І якщо ти програв, це означає, що твій суперник був готовий віддати за перемогу більше.

Не заглиблюючись, скажу простими словами. той хто часто і надовго виходить із зони комфорту,  підтверджує своє бажання не словами, а вчинками. Можна щодня говорити про те, як сильно хочеш перемогти (я часто таке бачу), але не зробити двох додаткових присідань, а можна мовчки відпрацювати 4 години на тренуванні,навіть якщо багато чого не виходить і тренер незадоволений і не хвалить, -і все одно продовжувати працювати так день за днем.

Гадаю, різниця очевидна.

Справжнє бажання змушує терпіти

 там, де інші здаються, і саме воно приводить до справжньої перемоги.

А коли тренеру доводиться постійно змушувати спортсмена працювати (про це я теж писав раніше).

На тренуванні дуже добре видно, хто насправді хоче стати чемпіоном, тут нікого не обдуриш.