Акробатика в Днепре и Запорожье

⠀

Знаете ли вы, что победа или поражение на соревнованиях, это результат (помимо всех видов подготовки) истинного внутреннего отношения спортсмена.

⠀

Этому вопросу, на мой взгляд, практически вообще не уделяется никакого внимания в тренировочном процессе. А зря.

⠀

Опять же, по моему глубокому убеждению, именно здесь заложен механизм, в конечном счете приводящий к успеху или неудаче.

⠀

Прежде, чем научиться выигрывать — нужно научиться проигрывать. Что это значит？

⠀

Нас всегда учат как побеждать, что для этого нужно сделать, но не кем стать. Спорт богат примерами, когда супер подготовленный спортсмен проигрывает менее подготовленному. Почему так происходит？Потому что нам никто не объяснил в чем “секрет” успеха и как это работает. А он лежит в нашей психике. Для системы （Вселенной）важно, чтобы наша психика находилась в равновесном состоянии и не проваливалась в яму. Желательно, чтобы она вообще не раскачивалась в разные стороны, поскольку это очень энергозатратно. Системе легче просто не дать желаемое, чем потом выравнивать последствия.

⠀

Работает это так. Чтобы выиграть, нужно искренне задать себе вопрос: в каком я буду состоянии, если проиграю？ Только честно. Для большинства ответ очевиден. Будет эмоциональный провал. Перевожу на понятный язык: я не готов проиграть. Это то, что меньше всего нужно системе.

Читать далее →

Тренер — це та людина, яка змушує вас робити те, що ви не хочете, щоб ви стали тим, ким хочете.

Парадоксально, чи не так? Здавалося б, що тут такого, що захотів стати чемпіоном України, попрацював і став. Але у житті так не працює.

Справа в тому, що людина, яка не має досвіду чемпіона України, не здатна адекватно оцінити потрібний обсяг роботи та ступінь зусиль, які дозволять їй досягти мети. Цього не можуть зробити і батьки. Ось тут і потрібний тренер, який це знає. Але, як виявилось, навіть цього мало. Дізнавшись ціну, яку потрібно платити, більшість дають задню, а ті хто не здався на початку, потихеньку здаються по дорозі, так і не досягнувши своєї мрії. І лише одиниці стають чемпіонами.

Є три основні причини, що не дозволяють досягти успіху в спорті: мені боляче, мені страшно, мені лінь. Залежно від виду спорту можуть додаватися ще кілька причин, але основні будуть завжди незмінні.

Всі ці причини – наслідок лише одного внутрішнього стану. Ім’я йому ЖАЛІСТЬ до себе. Саме цей стан відрізняє справжнього чемпіона, від випадкового, причому під чемпіоном я розумію не лише перемогу на змаганнях, а й перемоги щодня в кожній конкретній ситуації, включаючи, звичайно ж, тренування.

Ось тут і виникають складнощі. Змусити себе зробити щось один раз (проявити силу волі) це ще під силу. А ось усвідомлено відчувати напругу щодня, більше того, змушувати себе змінюватися і прогресувати щодня, це вже велике випробування і далеко не кожен здатний на це. І навіть супер тренер поряд не завжди може вплинути на внутрішні процеси спортсмена. Тому що коріння цієї ситуації, глибоко сягає (як ви думаєте куди? Правильно) у виховання.

Ще сто років тому видатний педагог Макаренко писав: справжнє виховання проявляється тоді, коли ніхто бачить.

У більшості випадків у тренера немає можливості 24 на 7 бути зі своїм спортсменом, створюючи сприятливі умови для розвитку спортивного характеру. І ось у цей момент і відбувається багато “цікавого” у родинному колі. А результати цього «цікавого» кожен тренер (я маю на увазі професіоналів) дуже чітко спостерігає на тренуванні, оскільки від досвідченого тренера неможливо приховати ці дрібниці.

Батькам на замітку! Діти — це пряме відображення вас та вашого “виховання”. І щоб ви не розповідали тренеру, повірте мені, він усе бачить.

Виходить різниця між успішним спортсменом та невдахою, лежить у способі реакції на проблему. У першому випадку виникає стан бойової готовності, у другому жалість до себе.

Спорт якраз і покликаний для формування спортивного характеру, тобто реагувати на труднощі особливим чином (виховати в собі стан бойової готовності), що відіграє найважливішу роль не тільки у спортивному, а й у подальшому житті дитини.

І цей факт ніяк не можуть прийняти «всезнаючі батьки«, коли плутають вимогливість з тиранією та поганим ставленням до спортсмена.

Усім добра!