ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Частина 10: Цікавість

За словами мудрої жінки з науковим ступенем: «Цікавість – у цьому успіх людини».

Я повністю підтримую такий висновок і можу додати, що це почуття також підлягає правильному вихованню, як і описані раніше.

Ключовим моментом для батьків є не заважати, не гальмувати і не перешкоджати прагненню пізнавати світ, що властиво кожній дитині. З моменту, коли дитина починає говорити і в неї виникає мільйон питань щодня, найстрашніший гріх, це відмахуватися від неї зі словами «відчепись» або «не заважай, я зараз зайнятий (а)». Подібні фрази та поведінка батьків (людей, від яких дитина залежить і з яких бере приклад) вбивають на корені зачатки цікавості у маленької людини. Якими б зайнятими чи втомленими не були батьки, необхідно знайти можливість заповнити цю важливу потребу дитини.

Не секрет, що у житті часто доводиться робити нецікаві речі та виконувати нецікаву роботу. Друге завдання батьків (архіважливе) – це вилізти зі шкіри, але створити умови і так організувати життя своїй дитині, щоб те, що є для неї катуванням та нещастям, було страшним задоволенням. Зробити це не так складно, як здається на перший погляд, але для цього буде потрібна справжня увага та цікавість вже до життя дитини від батьків.

Ось найзагальніші робочі рекомендації з цього приводу. Насамперед треба максимально простими словами (образами) дати розуміння для чого це потрібно. Наприклад, дитина не хоче вчитися (там друзі, ти там дізнаєшся про такі речі, про які не зможеш дізнатися вдома, там спеціальні люди, які вміють зацікавити тощо), не хоче ходити на тренування (там спеціальні люди, які можуть тебе навчити робити сальто, сидіти у шпагаті, бути сильним та допоможуть виграти медаль і стати чемпіоном тощо).

Тут, щоправда, для деяких “всезнаючих” батьків, виникає невелика проблема. Треба, в очах дитини, поставити вчителя чи тренера вище за себе. А значить передати кермо управління власними дітьми в їхні руки і утриматися від спокуси, постійно втручатися в цей процес. Для такого сорту людей це неймовірно важко. Але якщо ви дійсно любите свою дитину і бажаєте їй щастя, то доведеться це зробити.

Заради справедливості, слід зауважити, що адекватні та мудрі батьки саме так і роблять, чим зміцнюють власний авторитет в очах дитини, оскільки забезпечують тим самим справжню турботу про неї, передавши її до рук справжнього професіонала.

У висновку цієї статті та циклу статей на цю тему хочеться написати: якщо самі не можете стати цікавою людиною для своєї дитини (це не обов’язково, але бажано), шукайте таких людей поза сім’єю і намагайтеся зробити так, щоб ваша дитина якнайчастіше контактувала з ними. Абсолютно зрозуміло, що стати успішним, цікавим і прикладом для наслідування у всіх сферах життя не під силу одній людині, і цього не треба прагнути. Але забезпечити оптимальні умови виховання для своєї улюбленої дитини (дітей) під силу кожному.

Чого всім і бажаю!