Наш второй сайт

https://scvivat.com/

Instagram

Это сообщение об ошибке видно только администраторам WordPress

Связаться

Архивы

Свежие комментарии

воспитание личности

ІСТИНА СВОБОДА

(продовження минулого посту)

«Є люди – і вони по-різному прикладають своє серце до днів життя» – Юрій Власов.

Існує таке поняття як «зріла душа» і більшості це ні про що не говорить, але, на мій погляд, це пов’язане з істинною свободою Людини. І ось моя аргументація з цього приводу. Комусь «суджено» прожити життя примітивно, заповнюючи інстинктивні потреби у фізичній їжі (а є задоволення від їжі для розуму (книги, інформація), інтелектуальної діяльності головного мозку), фізичному задоволенні (а є від морального, мистецтва, творчості) і фізичному продовженні роду (а є задоволення від твоєї спадщини (твір, справа, підприємство, споруда тощо), при цьому відчуваючи звичайні та загальнодоступні фарби, не відчуваючи відтінків. Простими словами, світ для такої людини чорно-білий). А комусь цього мало, у нього є внутрішнє прагнення до зростання, і він шукає, не заспокоюється і шукає… Розвивається, у нього розплющуються очі на багато життєвих ситуацій і він інакше їх проживає і відчуває ширшу гаму почуттів та душевних переживань. Більш тонко відчуває цей світ, і я не можу сказати, що це приносить тільки радість і щастя, тому що загострене сприйняття «хорошого» також діє на душу, як і «погане». А так як у колективному несвідомому ситуацій і вчинків людей набагато більше «поганих», ніж «хороших», то бачачи усе це, чуйна душа перебуває у постійному пеклі. Деякі не витримують і починають пити, щоб забути або божеволіють, деякі тікають від усього цього бруду, наприклад, в монастир або ще якісь місця усамітнення, деякі знаходять у собі сили боротися, але тут є небезпека. Вступаючи в боротьбу, потрібно грати за існуючими правилами, а це означає, вступити в цей бруд і забруднити свою душу, тобто огрубити її і вже не так чуйно все сприймати або душа залишається на тому ж рівні, але виробляються соціальні (пристосувальницькі) навички, необхідні для боротьби і тоді ця людина перетворюється на монстра. І той і інший варіант ще більше роздирає душу на частини. І в кожному конкретному випадку людина робить вибір (усвідомлено чи ні), у якого завжди є наслідки. І це краще розуміти, аніж жити в ілюзії.

Адже, що таке ілюзія у найпростішому розумінні? Це власноруч створена зона комфорту як на фізичному, так і духовному рівні, часто неусвідомлено. Мозок людини прагне до примітивізму, душа до черствості по відношенню до реальності (навколишньої дійсності, включаючи інших людей, навіть близьких родичів). Примітивізм має на увазі замкнутість на самому собі, що є основою егоїзму, який у свою чергу заснований на безмежній любові до себе. Думаю, багатьом буде цікаво дізнатися, що головна властивість сатани – всепоглинаюча любов до себе. А друга властивість – все замкнути на собі, нікому не залишити свободи та захопити абсолютну владу. Дещо відхиляючись від теми посту (але не від контексту циклу статей), виникає питання. Чи не це відбувається масово у питаннях виховання дітей у сучасних умовах (дуже боляче на те схоже)? Про що я писав у минулому пості і до чого НЕУСВІДОМЛЕНО прагне досить велика кількість батьків.

Є такі люди, які грають за своїми правилами. Їх часто називають диваками та іншими словами, оскільки не розуміють справжнє прагнення душі. Вони ніби живуть у цьому бруді, але відсторонено і в той же час, слідуючи поклику своєї душі, продовжують творити. Тільки таким зрілим душам по-справжньому доступна свобода. Свобода самовираження, самовизначення та самореалізації своєї особистої програми (призначення). Дійти такого рівня під силу кожному з нас. Треба лише йти у правильному напрямку. Істинна Людина повинна прагнути знань, тому що це єдиний шлях відчути свободу, яка виражається в постійному духовному зростанні.

Завершити цей пост (так само як і почав) хочу цитатою істинної Людини – Юрія Власова: «Людина може бути байдужою до музики, живопису чи віршів, але людина байдужа взагалі до мистецтва – небезпечна. Ніщо так не агресивно і самовдоволено, як обмеженість (несвобода).

Всеукраїнські змагання зі стрибків на акробатичній доріжці, Шостка

29.09-01.10.2022 у місті Шостка (Сумська область) відбулися Всеукраїнські змагання зі стрибків на акробатичній доріжці. Виступали спортсмени із шести областей (Сумської, Хмельницької, Вінницької, Львівської, Полтавської, Дніпропетровської).

У результаті змагань Саклаков Дмитро виборов золоту медаль у молодшій віковій групі, серед дівчаток Ярослава Павлова в завзятій боротьбі посіла друге місце. У групі 2008-2009 р.н. срібну медаль здобула Зінов’єва Ганна, яка виступала за програмою майстрів спорту.

Вітаємо всіх наших спортсменів з успішним дебютом та бажаємо подальших перемог!

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Частина 1

Почати цю статтю хочу з цитати видатного письменника, педагога та вихователя Льва Толстого: «Хіба можна покращити життя, продовжуючи жити погано», що ідеально відображає саму суть виховання.

Все починається особисто з тебе. Необхідно не лише звернути пильну увагу батькам на себе та своє життя, а й вжити необхідних дій до покращення. Найперше і найважливіше завдання при правильному вихованні – це правильно організувати своє життя. Якщо батьки живуть насиченим цікавим життям, досягають успіху (це не про фінанси) і при цьому щасливі, вони гарантовано зробили половину роботи з виховання своєї дитини (дітей). Усвідомлюючи це чи ні, вони показують спосіб того життя, на яку рівнятиметься дитина в майбутньому і до якої прагнутиме на підсвідомому рівні.

Щоб хто не казав, виховується дитина лише одним способом – наслідуванням. Яскраво продемонстрував це один відомий вчений, коли у численній залі, заповненій дорослими людьми, попросив підняти вказівний палець вгору, а сам підняв великий, і за ним повторили майже всі. Не важливо, що ти кажеш, важливо, що ти робиш. Саме так і працює виховання. І погане у тому числі.

Ось, що писав з цього приводу сто років тому О.С. Макаренко: «Раніше, ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку. Це найважливіша річ. Якщо вдома ви грубі або хвалькуваті або пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не потрібно думати про виховання: ви вже виховуєте ваших дітей і виховуєте погано і ніякі найкращі поради та методи вам не допоможуть. Батьківська вимога до себе, батьківська повага до своєї сім’ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком – перший і найголовніший метод виховання. Правильне виховання зовсім не вимагає, щоб батьки не зводили з дітей очей. Таке виховання може завдати лише шкоди. Ви повинні надати дитині необхідну свободу, щоб вона знаходилася не тільки під вашим особистим впливом, а під багатьма різноманітними впливами життя. Дітям необхідно вчасно допомогти, вчасно їх зупинити, направити. Таким чином, від вас вимагається лише постійний коректив до життя дитини, але зовсім не те, що називається водінням за руку. Взагалі потрібно прагнути до того, щоб у дітей якомога міцніше складалися гарні звички, а для цієї мети найбільш важливою є постійна вправа у правильному вчинку. Постійні ж міркування та розмови про правильну поведінку можуть зіпсувати будь-який хороший досвід.

Абсолютно схожа ситуація панує і в спорті (не фізкультурі та фітнесі), де потрібно виховати спортивний характер. Скільки не кажи своєму вихованцю, наприклад: не бійся, але якщо сам тренер боягуз і всією своєю поведінкою демонструє це, то спортсмен ніколи не сформує таку необхідну якість як сміливість. Щоб напрацювати цю якість, необхідно ставити спортсмена в такі умови, де він зміг би цю якість проявити. І робити це треба систематично, правильно та досить довгий час. А як це зробити, якщо сам боїшся? А раптом упаде, а раптом травма тощо. Можна зважитися на один, двічі. А далі потрібна системна робота над собою. І так за кожною спортивною якістю. А їх дуже багато. І не слід забувати, що весь цей процес перебуває під пильним наглядом юних спортсменів, як і дітей у сім’ях. Тут лежать витоки справжнього авторитету перед дітьми, про що мріють усі батьки, але не у всіх виходить.

Правильне виховання дитини треба організувати так, щоб особистість батька постійно вдосконалювалася загалом. А це вимагатиме вироблення в собі простої, але дуже базової якості, що забезпечує розвиток та ім’я йому – вимогливість до себе.

Вимогливість до себе – це найважча річ. Але саме з цього і починається процес удосконалення та самовдосконалення людини, перебудова самої себе, а значить і всього свого життя на краще.

Подяка за волонтерську діяльність

Сьогодні отримали вдячність за волонтерську діяльність від ректора ПДАБА – Миколи Савицького

Зона приземлення для ПМБ

Хочемо висловити ВЕЛИЧЕЗНУ подяку провідному тренеру України, представнику міністерства спорту -Калюжному Ярославу за допомогу у придбанні професійної зони приземлення для ПМБ.

Вперше у Дніпрі з’явилися всі умови не лише для розвитку цього гарного виду спорту, а й для проведення змагань усіх рівнів, зокрема і міжнародних.

Чекаємо на закінчення цієї проклятої війни і нашої перемоги, щоб по-справжньому насолодитися видовищністю стрибків на подвійному міні-батуті!

 

Поворот не туда (часть 2)

Общество-человечество способно существовать и развиваться только при наличии определённых условий, обеспечивающих этот процесс.
Как пример можно привести некоторые виды животных, которые не размножаются в неволе. Это пример в животном мире, но суть духовного развития та же. Если созданы условия, сдерживающие творческий потенциал, то он никогда и не реализуется.
Творчество-созидание надо воспитывать с самого раннего возраста. Я не говорю о некоторых отклонениях современного «творчества», где этим понятием прикрывают уродства и психические расстройства, выставляют это напоказ и называют это проявлением гениальности человека. А если ты не понял задумку такой «личности», то тебя высмеивают и считают темнотой и это в 21 веке. Я говорю о созидании, приносящем пользу. Это ключевое слово. Если творчество человека лично тебя вдохновляет на действия, в результате которых раскрывается твой потенциал, который ты стремишься реализовать со знаком плюс, вот это и есть польза. Второе ключевое слово «знак плюс». К сожалению таких ориентиров в современном обществе становится все меньше и меньше. Сейчас мода диктует ориентиры для человека. Модно иметь последний айфон, брендовую одежду, жить напоказ по типу блогеров и т.д. Что и говорить, что при таких условиях мы никогда не увидим созидания, только потребление и культивацию эгоизма. А условия для развития надо создавать, что тоже является созиданием. Сами по себе они не появятся. Это как с полем, если его не подготовить, не засеять, не вырастить пшеницу, то хлеба никогда мы не увидим. Само по себе оно может лишь зарасти сорняками и все. Так и с развитием человека. Попадая не в те компании, воспитанные люди чувствуют себя неловко, например, среди невежд, непьющего в окружении алкашей не воспринимают, умного среди дураков, не любят, успешному в чем-либо завидуют черной завистью. Продолжать можно бесконечно. А ведь по уровню зависти можно легко определить насколько глубоко несчастен человек и пагубность этого чувства проявляется в том, что оно направлено как и эгоизм на свое состояние, что в конечном итоге приводит к ипохондрии, о чем я писал выше. В таком состоянии «достучаться» до разума практически невозможно. Поскольку человек закрывает себя эмоциональной броней «пробить» которую здравомыслием и логикой становится крайне тяжело.
И самое плохое, что происходит сегодня, так это то, что вот такое состояние холится и лелеется. О нем говорят, его обсуждают, ему уделяется очень много внимания. Тенденция наших дней направлена не на исправление ситуации в сторону «оздоровления», а на всяческое оправдание порокам, нежеланию и лени, т.е. той стороне человеческой сущности, которая стремится к животному началу и пребывает в тени инстинктов, не осветлённой духовным развитием и светом разума.
О каком развитии общества можно сейчас говорить, когда мы докатились до того, что высказать свое мнение считается проявлением агрессии к другому человеку. Так как это приводит к психологическому дискомфорту даже от одной мысли, что придется испытать некое напряжение и изменить что-то в своей жизни. Попросту говоря, выйти из зоны комфорта. Вот к чему привело навязывание толерантности ко всему и вся. Толерантность – терпимость и привыкание, возникающее от отсутствия сопротивления, убивает волю, что в свою очередь разлагает характер и в итоге воспитывает раба. Мы просто на просто разучились даже общаться, не то чтобы понимать и тем более принимать чужую точку зрения. И никто не вспоминает, что человек должен быть ассертивным – способным не зависеть от внешних влияний и оценок, самостоятельно регулировать собственное поведение и отвечать за него. А это базовые психологические понятия и состояния, позволяющие НОРМАЛЬНО сосуществовать в обществе. Как в медицине, любое отклонение от нормы считается патологией (болезнью), так можно с уверенностью утверждать, что современное общество глубоко болеет. Опасность заключается в том, что сейчас патологию навязывают как норму. А здоровые жизненные принципы теряют свою ценность, уничтожаются и в конечном счете здоровый человек в окружении больных, теряет перспективу роста и развития.

Поворот не туда (часть 1)

Анализируя свою жизнь и жизнь окружающих, все чаще ловлю себя на мысли, что в нашем обществе (и я не только о нашей стране) – сбились ориентиры. А если написать более точно, то за относительно короткий срок современное общество переориентировали. И далеко не в лучшую сторону. Даже при поверхностном изучении исторических моментов и сравнении жизни людей в недалеком прошлом, видна существенная разница в образе жизни. К сожалению сейчас все меньше и меньше встречаются людей, которые ведут «образ жизни», а все больше и больше скатываются к способу существования. И причиной этому явлению есть переориентация внимания человека в сторону животного начала. Инстинкты однозначно важны в жизни человека, но во всем должна быть мера и гармония.
Моя жизнь связана со спортом, поэтому большинство примеров я беру из этой области жизни, но могу вас уверить, что такие понятия как характер человека, воспитание ребенка, поведение и привычки проявляются везде одинаково, независимо от того в какой области жизни человек находится в данный момент.
Итак, яркий пример переориентации внимания из современной спортивной жизни. Родители приводят ребенка в спорт и заявляют о своем желании добиться результатов. Но в процессе тренировок, выясняется, что ребенок абсолютно не приучен к труду, даже минимальному. Это касается как физических, так и умственных моментов. Тренер, понимая ситуацию, делает свою работу и через некоторое время все же приводит к определенному результату юного спортсмена. И здесь, внимание, происходит необъяснимое явление, вместо радости от достижения первоначальных целей, со стороны родителей исходит претензия за якобы «плохое к нему отношение». Другими словами, требовательность тренера ставится в один ряд с издевательством над ребенком, а фраза мамы «я его в рабство не сдавала» звучит в противовес систематическому посещению тренировок, т.е. самой первоначальной ступени в спорте – дисциплине. И это при трех тренировках в неделю.

Читать далее…

Администратор

+380933204025




Рейтинг блогов

Рейтинг блогов

Участник ePochta Blog Rating