СТІЙКІСТЬ ДО СТРАЖДАНЬ
Тим хто звик жалітися на життя, краще не читати цей текст, щоб уберегти свою ніжну психіку.
Як я писав у минулому пості, уміння терпіти — одна з головних умов успіху в спорті.
Але якщо ви думаєте, що ця здатність залежить лише від фізичної підготовки , то дуже помиляєтеся.
Доведено, що людський мозок також може втомлюватися.
Ще раз уважно!
Мозок людини теж виснажується під час фізичних навантажень.
Для більшості «всезнаючих» мам і псевдо-тренерів, ця інформація, мабуть нічого не змінить. А ось для тих хто справді мислить, вона допоможе зрозуміти, в якому напрямку потрібно працювати зі спортсменом для створення з нього чемпіона.
Справжня фізична межа не визначається лише запасом глікогену чи накопиченням молочної кислоти, як вважали раніше , часто це лише межа, що заснована на відчуттях, а не реальна межа організму, за нею ще залишається великий резерв, що дозволяє досягати найкращих результатів та бути чемпіоном, проте скористатися ним під час змагань можуть лише одиниці.
Я впевнений, що багато хто переживав це під час бігу на довгу дистанцію, коли через біль у боці, судоми в мʼязах і задишку зʼявляється бажання зупинитися, але «раптом» відкривалося друге дихання і ти можеш бігати.
І що ж нам робити з цим фактом?Коли минулі виправдання типу «я втомився» вже не виглядають такими переконливими.
Для тренерів і батьків, які мислять очевидно, що тренуванню мозку потрібно приділяти набагато більше уваги, ніж тренуванню тіла.
ті,хто кідає, вправу при перших больових відчуттях, тренують свій мозок здаватися. цьому часто сприяють надто мʼякі тренери, які не вміють правильно формувати спортивний характер. а остаточно все закріплюють удома «мудрі» батьки, які замість допомоги дитині подолати труднощі, починають ВТІШАТИ.
ОСЬ І ВСЕ. СПРАВУ ЗРОБЛЕНО.
Можна кидати спорт і звинувачувати всіх довкола у своїх стражданнях.
Простіше кажучи, надмірна жалість до себе власноруч блокують розкриття природного потенціалу. І найболючіше те, що є діти з визначними фізичними даними, але так і не стали зірками у спорті.
Роль жертви – це не просто спосіб життя. Це вибір. І найстрашніше, що може зробити батько чи мати— власним прикладом виховати таке ж ставлення до життя в дитини.
Тому, коли справжній тренер намагається виховати справжнього спортсмена, це часто викликає невдоволення від надто опікуючих батьків, вони роблят усе можливе, щоб знову повернути свою дитину до звичайної ролі жертви. а здатність втримувати труднощі для спортсмена – це одне з найкращих підтверджень щирого бажання стати чемпіоном. саме на цьому етапі більшість хто здається
І на останок.надто ніжних і тих, хто звик себе жаліти, серед чемпіонів не буває.якщо ви думаєте інакше-це лише ваша уява.
БОРОТЬБА БАЖАНЬ
За інших рівних умов підготовленості: фізичної, тактичної, технічної тощо, перемагає той спортсмен у якого Бажання перемогти сильніше.
Я ще не зустрічав спортсмена, який не хотів би стати чемпіоном. То чому ж із 100% тих, хто цього прагне, чемпіоном стає лише один?
Насамперед , потрібно зрозуміти, чи справді це твоє бажання, а не нав’язане кимось. Дуже часто причиною програшу є саме нав’язане бажання (наприклад,виправдати очікування батьків, суперечка з другом, тобто зовнішня мотивація про яку я писав раніше) через це людині бракує внутрішніх ресурсів для перемоги.
Але що робити, якщо бажання справді твоє, але все одно програєш?
Відповідь криється у готовності йти на жертви. чим більша ця готовність тим сильніше твоє бажання,І якщо ти програв, це означає, що твій суперник був готовий віддати за перемогу більше.
Не заглиблюючись, скажу простими словами. той хто часто і надовго виходить із зони комфорту, підтверджує своє бажання не словами, а вчинками. Можна щодня говорити про те, як сильно хочеш перемогти (я часто таке бачу), але не зробити двох додаткових присідань, а можна мовчки відпрацювати 4 години на тренуванні,навіть якщо багато чого не виходить і тренер незадоволений і не хвалить, -і все одно продовжувати працювати так день за днем.
Гадаю, різниця очевидна.
Справжнє бажання змушує терпіти
там, де інші здаються, і саме воно приводить до справжньої перемоги.
А коли тренеру доводиться постійно змушувати спортсмена працювати (про це я теж писав раніше).
На тренуванні дуже добре видно, хто насправді хоче стати чемпіоном, тут нікого не обдуриш.
Форум “акТИвні”
Орина Боровкова від нашого клубу прийняла участь у форумі “акТИвні” .
Дуже цікавий досвід, обмін думками та нові контакти
Тренерські категорії
Щоб бути видатним тренером, потрібно стати найкращою версією себе.
Вітаю Орину Олександрівну та Крістіну Віталіївну з присвоєнням тренерської категорії!
У нашому клубі всі стають кращими!
Усуваємо наслідки обстрілів
Дах полагодили, вікна на черзі.
ХІІ першість спортивного клубу «Віват» зі стрибків на акробатичній доріжці та стрибків на подвійному міні-батуті
З 22 по 28 грудня у м. Дніпро відбулась ХІІ відкрита першість спортивного клубу «Віват» зі стрибків на акробатичній доріжці та стрибків на подвійному міні-батуті, який зібрав спортсменів з м. Дніпро, філіалу з м. Запоріжжя та наших партнерів з родинного простору «Friends» (керівник Ірина Герліванова).
Змагання проходили у два етапи. Перший етап був присвячений виступам наймолодших учасників і відбувався у спортивних залах фітнес-клубів. Основна частина змагань пройшла у головному залі в спорткомплексі Будівельної академії.
Тренерська категорія
