Завершився другий день першої частини XI турніру пам’яті В.О. ГАКА
XI турнір пам’яті Вадія Олексійовича ГАКА (перший день)
НАША ЧЕМПІОНКА ЗНОВУ НАЙКРАЩА!!!
13 червня 2026 року в Дніпрі відбувся Відкритий турнір з класичного жиму лежачи пам’яті О.І. Кравченко.
Найсильніші спортсменки виборювали медалі в своїх вагових та вікових категоріях.
Вихованка спортивного клубу «Віват» — Орина Боровкова, здобула дві золоті медалі. Одну в своїй ваговій категорії серед жінок, а іншу — в абсолютному заліку сереж жінок. Боротьба за абсолютку цього разу була більш запеклою і одразу дві спортсменки пожали рекордні 110 кг, але за коефіцієнтом Орині вдалося піднятися на найвищу сходинку п’єдесталу.
Вітаємо Орину Олександрівну з успішним виступом та бажаємо наступних покращень результату.
Висловлюємо вдячність ДОФП в особі президента Олега Дерлюка та організатору змагань — Євгену Гайбею за професійний рівень проведення змагань та спортивне свято, яке вкрай необхідне в наш час.
СПРАВЖНЯ ЦІННІСТЬ ЗМАГАНЬ
Дух суперництва притаманний кожній людині.
І лише змагання дають змогу задовольнити цю потребу, що є глибоко всередині нас.
Реалізуючи цю потребу незалежно від 
результату та зайнятого місця, спортсмен знаходить те, що не купити ні за які гроші — САМОПОВАГУ
ПРО БАЖАННЯ ТА МОТИВАЦІЮ У СПОРТІ
Обережно! Тут написана незручна правда.
На мій скромний погляд, коли ми замислюємося (якщо взагалі замислюємося) над розвитком дитячого спорту, ми дивимося зовсім не туди.
Чому ніхто НЕ ХОЧЕ подивитися на справжню причину небажання дітей займатися спортом у нашій країні? Наш вид спорту не є винятком. Дослідження показують мізерний відсоток дітей, які систематично займаються спортом. А я вам відповім чому. Тому що страшно побачити у цьому відображенні самих себе.
Поясню на простому прикладі різницю між нашою культурою взаємин між суперниками та тією, яку я бачив у розвинених країнах.
Що відчуває ваш суперник (а часто й тренер або батьки), коли ви програли, впали чи невдало виступили? Тільки чесно. Правильно — радість. А що він відчуває всередині, коли у вас усе вийшло блискуче, а в нього ні? Думаю, ви й самі здогадуєтеся.
За багаторічними спостереженнями за спортсменами та тренерами на міжнародних змаганнях я дійшов таких висновків.
Умовно назвемо розвинені країни словом «там», а нашу країну — «у нас».
Коли там ти виступив чудово і в тебе все вийшло, люди оцінюють твій результат і твою працю підтримкою та оплесками. У нас це радше виняток, ніж правило. Дуже часто замість щирої радості виникає відчуття власної меншовартості та заздрість — навіть до товариша по команді.
А що відбувається, коли там ти виступив невдало? Підтримки стає ще більше, причому щирої. А що у нас? Навіть якщо тебе показово «підтримали», усередині нерідко виникає радість від чужої невдачі.
Ось і вся різниця.
У такій атмосфері там з’являється шалена мотивація працювати далі, тому що ціна помилки невелика. У нас же за помилку можуть буквально «з’їсти», і дуже часто після цього спортивна кар’єра дитини опиняється під загрозою.
Ціна винятковості: чому страх батьків вбиває перемоги
«Те, що ви робите, набагато важливіше за те, що ви при цьому відчуваєте. Це ціна, яку доводиться платити за можливість вести унікальне, виняткове життя!» — Робін Бенінкаса.
То чому ж абсолютно всі батьки зациклені на тому, що відчуватиме їхня дитина, а не на тому, що вона зробить і ким стане? Відповідь та сама. СТРАХ! І доки це почуття культивуватиметься в сім’ях, про жодне зростання та перемоги у спорті не може бути й мови.
Ефект надвисокої планки: як виховати чемпіона
У процесі підготовки до змагань тренеру необхідно організувати навчання так, щоб воно було цікавим, викликало азарт і мотивувало спортсмена.
Цей процес має складатися з послідовних викликів, які спортсмену потрібно подолати.
І якщо ця фінальна планка виявиться вищою за завдання, поставлене на самих змаганнях, то виступ автоматично буде успішним у всіх сенсах.
