ПРО ВІДСУТНІСТЬ СПОРТИВНОЇ КУЛЬТУРИ
Аналізуючи ситуацію з розвитком професійного спорту в Україні загалом та дитячого спорту зокрема (на прикладі нашого виду) за останні кілька десятків років, приходжу до невтішних висновків.
Замість розквіту та розвитку, спостерігається повільне, а в деяких випадках, стрімке згасання.
Причини тут різні: історичні, економічні, політичні, соціальні, війна тощо. Але є, як на мене, найголовніша (корінна так би мовити) – це відсутність спортивної культури. Ця ситуація не виникла з нізвідкіля, вона крокує поруч із відсутністю політичної культури, фінансової, медичної тощо. І те, що ми бачимо зараз, це результат безвідповідального ставлення насамперед до самих себе протягом тривалого часу.
Ось вам кілька яскравих прикладів:
— при виборі тренера, на що ми звертаємо увагу? А я вам скажу, оскільки багато років проводжу подібні дослідження та володію певною статистикою. На його компетентність (справжній професіоналізм) ми звертаємо увагу в останню чергу. Головне, щоб він нам сподобався. Ось на чому, ґрунтується вибір більшості. А якщо він каже те, що ми хочемо почути, ми вважаємо, що витягли золотий квиток, оскільки він нас чує і розуміє.
— другий, ще важливіший. Ми хочемо, щоб він тренував так, як ми хочемо (ґрунтуючись на нашому досвіді та знаннях) і вважаємо своїм обов’язком постійно втручатися у тренувальний процес, роздаючи нескінченні рекомендації. Прошу зауважити, не так як потрібно за методикою (хоча для більшості сучасних «тренерів» це слово мало знайоме), а так, як хочемо ми. Часто підкріплюючи своє почуття правоти словами: «я ж мати», «я краще знаю свою дитину».
Наслідки ситуації, що склалася, дуже серйозні, хоча на перший погляд і не завжди помітні.
По-перше, не формується резерв із якісних спортсменів, які в майбутньому зможуть не просто виступати за країну, а вигравати.
Найкраща спортсменка СК «ВІВАТ» за 2023 – Кутова Аліса
• Переможниця чемпіонату Дніпропетровської області серед дівчат зі стрибків на акробатичній доріжці, Кривий Ріг, 2023Активна підготовка до опалювального сезону
Здатність віддавати, не вимагаючи нічого натомість — ось найвищий ступінь прояву турботи і патріотизму.
Подумайте, що особисто ви зробили для інших, перш ніж вимагати щось для себе.
Активно готуємось до опалювального сезону, щоб наші спортсмени могли тренуватися у теплій спортивній залі.
КОРОТКО ПРО ВИБІР ТРЕНЕРА ТА СПОРТИВНОЇ СЕКЦІЇ
Не шукайте зручності. Не шукайте тренера чи секцію ближче до будинку (краще прямо у під’їзді). Якщо вам потрібний розвиток, то неминуче доведеться щось змінити у своєму житті, десь підлаштуватися під ті умови, які й забезпечують цей розвиток. Інакше ви отримуватимете те, що маєте, а іноді й найгірший результат. Є маса секцій та гуртків біля будинку, але в більшості з них не створено умов для досягнення результату та повного розкриття потенціалу дитини. Більшість із цих зручних гуртків пустушки. Крім розкрученої реклами, всередині мильна бульбашка. І ось чому.
Щоб створити справжні умови для розвитку дитини в конкретному виді спорту, потрібно зібрати докупи багато (часто суперечливих) обставин. Для цього потрібні роки напруженої праці.
Ось основні критерії, на які слід звернути увагу при виборі:
- Наявність спеціалізованого спортивного залу з необхідним інвентарем;
- Наявність професіоналів, що забезпечують зростання (тут потрібно бути особливо уважним);
- Наявність методики або програми, за якою здійснюється процес розвитку;
- Наявність минулих та нинішніх результатів вихованців цієї секції;
- Наявність правильної системи відносин між тренерами та батьками;
- Наявність інтегрального виду підготовки (здавання спортивних нормативів, участь спортсменів у різних видах виступів та рангів змагань). Саме цей вид підготовки забезпечує повне розкриття природних здібностей дитини та реалізації її як особистості. Тому слід замислитись, коли у «спортивній» секції не передбачено описаний вид підготовки;
- Нарешті, орієнтованість тренера не лише на отриманні позитивних емоцій у дитини, а пріоритет на навчання, виховання та досягнення.
Ці пункти забезпечать вам розуміння, чи зможе обраний тренер чи секція допомогти досягнути вашій дитині успіху у спорті. Якщо вам та вашій дитині потрібно дійсно це.
Але перш ніж робити вибір на користь справжньої спортивної секції, слід відповісти собі на запитання: чи готовий я до змін у своєму житті та конкретним діям заради розвитку моєї дитини.
Якщо ж ні, то, будь ласка, не морочте голову своїми хотілками людям, які віддають себе цілком заради ваших дітей.
Новий димар
Оскільки деякі люди досі відчувають гостре бажання знати, куди я витрачаю гроші, звітую!
Я ж не можу залишити поза увагою ваші хотілки.
Поміняв димар, оскільки попередній згнив у двох місцях і став непридатним для експлуатації.
Як би деяким ущербним «особам» не хотілося обвісити мене ярликами, але я проявляю справжню турботу і роблю все для розвитку дітей. Винятково за СВОЇ КОШТИ.
Якщо ви будете наслідувати мій приклад, я гарантую вам порятунок від поганих думок миттєво.
Усім миру та добра.
Слава нашим героям!
До питання про патріотизм!
Без зайвих слів оновлюю інвентар за власні кошти для розвитку дітей та виходу на міжнародну арену. Звиняйте шо не у вишиванці, незручно працювати.
СТРАХ ВСЬОМУ ГОЛОВА або як легко перетворити дитину на жертву
А зараз поділюся з вами найцікавішим явищем сучасності, безпосереднім учасником якого особисто я являюся вже багато років.
До нас (у клуб) часто приводять дітей з різних видів спорту (і не тільки спорту) і однією з найпоширеніших фраз батьків є (ви не повірите!): «він дуже здібний», «вона дуже талановита». Що найцікавіше, багато випадків, коли дитина проходила на заняття (я навмисне не пишу «тренувалася», а саме проходила на заняття) кілька років і при цьому взагалі не має жодного розряду. Їм просто ніхто про це не сказав. І це діти займалися спортом. Спеціально не називатиму види спорту та прізвища тренерів, оскільки стаття не про це. А знаєте, що саме абсурдне для мене особисто? Це коли в деяких випадках дітей змушували тренуватися двічі на день, жертвуючи навіть школою. Так от первинне тестування не виявляє навіть тіні натяку на талант, більше того, виявляється безліч проблем, взагалі не спортивного характеру, з яких потрібно почати, перш ніж приступити безпосередньо до тренувань. На запитання, хто вам сказав, що ваша дитина здібна, думаю відповідати не треба. Якось здогадаєтеся. А ось далі відбувається найцікавіше. Ми завжди говоримо правду, ґрунтуючись на простому принципі. Сказати правду, це найцінніше, що може сказати людина. Але виявляється, цю правду далеко не всі приймають, я навіть сказав би, агресивно не приймають. Чого тільки ми не чули в свій адрес після подібних розмов. Але цей пост не про нас, а про згубне явище серед нас.
Далі мені дуже хочеться дати вам цифру, скільки часу зазвичай триває цей гіпноз.
Увага!!! Середня тривалість перебування в ілюзії від 4 до 6 років. Вдумайтеся лише, 5 років сліпо вірити відвертій брехні. Що може змусити людину добровільно вдатися до цього? Тільки одне. Солодка локшина на вухах, що несе масу вторинних вигод.
Світ реальних дій та результатів (у нашому випадку досягнень) змінився на комфортну візуалізацію. А якщо ще простіше, незручну реальність ми заборонили, а дозволили лише приємну ілюзію. Тут гріх не згадати нашу народну приказку, яка як ніколи актуальна саме сьогодні: «ДУРЕНЬ ДУМКОЇ БОГАТІЄ».
Ось що є проблемою сучасних батьків. І поки в нас буде переважати бажання чути тільки похвалу про свою дитину, замість реальних її якостей та здібностей, ми як суспільство дедалі більше деградуватимемо. Тренд настільки примітивний, наскільки примітивний запит суспільства.
Головним стало почути від тренера, вчителя, вихователя, що дитина молодець, а краще – талановита, як миттєво втрачається звʼязок між мозковими імпульсами. І все. Блок. Статистика жахлива. Переважна кількість батьків навіть думки не допускають, що це може бути не так. Не виникає бажання перевірити слова тренера на практиці, на крайній край, хоча б поставити під сумнів. Висновок ще гірший. Ми хочемо бути обдуреними і жити в ілюзії. А зустрічі з реальністю боїмося, як вогню.
Ну і як ми збираємося зустрітися із суперником у спорті, якщо на себе у дзеркало страшно подивитися? Як ми збираємось, якщо взагалі збираємось, виховувати майбутніх олімпійських чемпіонів та розвивати спорт? Як ми збираємося формувати та зміцнювати якості спортивного характеру у дитини, якщо багато батьків готові в штани накласти навіть при думці про те, що тренер може сказати правду про дитину?
Правильно кажуть. У страха великі очі. Що ж, продовжуємо боятися далі. Чи то ще буде.
