Меморандум про співпрацю гімнастичних видів спорту
ПРО ВІДСУТНІСТЬ СПОРТИВНОЇ КУЛЬТУРИ
Аналізуючи ситуацію з розвитком професійного спорту в Україні загалом та дитячого спорту зокрема (на прикладі нашого виду) за останні кілька десятків років, приходжу до невтішних висновків.
Замість розквіту та розвитку, спостерігається повільне, а в деяких випадках, стрімке згасання.
Причини тут різні: історичні, економічні, політичні, соціальні, війна тощо. Але є, як на мене, найголовніша (корінна так би мовити) – це відсутність спортивної культури. Ця ситуація не виникла з нізвідкіля, вона крокує поруч із відсутністю політичної культури, фінансової, медичної тощо. І те, що ми бачимо зараз, це результат безвідповідального ставлення насамперед до самих себе протягом тривалого часу.
Ось вам кілька яскравих прикладів:
— при виборі тренера, на що ми звертаємо увагу? А я вам скажу, оскільки багато років проводжу подібні дослідження та володію певною статистикою. На його компетентність (справжній професіоналізм) ми звертаємо увагу в останню чергу. Головне, щоб він нам сподобався. Ось на чому, ґрунтується вибір більшості. А якщо він каже те, що ми хочемо почути, ми вважаємо, що витягли золотий квиток, оскільки він нас чує і розуміє.
— другий, ще важливіший. Ми хочемо, щоб він тренував так, як ми хочемо (ґрунтуючись на нашому досвіді та знаннях) і вважаємо своїм обов’язком постійно втручатися у тренувальний процес, роздаючи нескінченні рекомендації. Прошу зауважити, не так як потрібно за методикою (хоча для більшості сучасних «тренерів» це слово мало знайоме), а так, як хочемо ми. Часто підкріплюючи своє почуття правоти словами: «я ж мати», «я краще знаю свою дитину».
Наслідки ситуації, що склалася, дуже серйозні, хоча на перший погляд і не завжди помітні.
По-перше, не формується резерв із якісних спортсменів, які в майбутньому зможуть не просто виступати за країну, а вигравати.
