Наш второй сайт

https://scvivat.com/

Instagram

Это сообщение об ошибке видно только администраторам WordPress

Связаться

Архивы

Свежие комментарии

краткосрочные цели

Поворот не туди (частина 7)

Про відсутність бажання

Раніше я вже писав про це негативне явище, але цього разу виникло непереборне БАЖАННЯ розібратися в причинах такого стану у дітей та підлітків, які займаються спортом, хоча б коротко, так би мовити, для загального розуміння.

Прагнення, бажання, намір, мета – всі спонукання до дій є не що інше, як відбиток буття, відбиток об’єктивного матеріального світу. Бажання, як і всі явища свідомості, має рефлекторний характер. Спочатку бажання часто має характер невизначеного наміру зробити щось, а далі в процесі розвитку зазвичай починається вольовий процес. Без вольового акту бажання загине у зародку. Думаю, перші висновки можна зробити вже зараз. Без волі жодне, навіть сильне бажання ніколи не реалізується. Є таке поняття як «сила волі» і чим більша ця сила, тим більше шансів «здійснитися» бажанню. Забігаючи наперед, скажу, що вольове зусилля піддається тренуванню.

А зараз повернемося до нашої реальності. За багаторічну спортивну практику доводиться сотні разів чути фрази від батьків, що у  дитини зникло бажання тренуватися. Далі це поширюється у підлітковому віці абсолютно на всі сфери життя. «У нього зникло бажання до всього, а раніше був хорошим хлопчиком». І дивно, що з цією ситуацією ніхто нічого не робить. Знизують плечима і твердять: «А що ми можемо зробити, якщо він не хоче». А у підлітковому віці він же особистість, нехай сам і вирішує. Зрозуміти, чому більшість не вирішує цієї проблеми цілком можна. Просто не знають та не розуміють, як її вирішити. Тим більше, що боротися з наслідками набагато складніше, аніж із причиною. А усувати причину треба було у «глибокому дитинстві». А чи розуміють ТАКІ батьки, що найчастіше вони самі є тими людьми, хто з дитинства своїми необміркованими діями поступово вбивали усі бажання своєї дитини (знищуючи свободу волі), доки не відбили практично всі, крім найнижчих, споживчих? Для ясності наведу конкретні факти та фрази: «Я працюю для того, щоб мої діти відпочивали», «Ми звільнили її від усіх обов’язків у житті, крім школи», «Нам не треба з нього робити чемпіона», «Ми не хочемо, щоб вона взагалі змагалася і відчувала нервову напругу» тощо. А скільки разів доводилося чути, коли при виникненні у дитини бажання зробити щось конкретне чи спробувати себе в тому, де батьки не розуміються, він отримував відмову і навіть заборону на це. Це докорінно неправильна позиція і таке виховання лише шкодить, що ми й маємо у результаті.

Бажання дитини до дії (позитивного, я не маю на увазі тикати вилкою в розетку) потрібно підтримувати і надалі зміцнювати. Це призведе (ви не повірите) до впевненої особистості. Правда при правильних та своєчасних коригуваннях батьків. Але таке, на жаль, бачу не часто. Якщо копнути трохи глибше, то з’ясовується, що так відбувається в основному від лінощів або страху самих батьків. Але зараз пост не про це, а про те, що при такому вихованні ми власноручно вбиваємо будь-яке нормальне бажання у дитини, якій властиво за своєю природою все пізнавати та розвиватися.

А зараз запропоную парадоксальний висновок: БАЖАННЯ ТРЕБА ВИХОВАТИ. Потрібно зміцнювати силу волі та дозволити свободу волі. І робити це не так складно. Для початку буде досить небагато батьківської уваги та стимулювання дій дитини, щоб допомогти реалізувати просте дитяче бажання, а пізніше на цьому благодатному ґрунті розвинути високі моральні якості. Навчити мріяти, ставити короткострокові та довгострокові цілі та реалізовувати їх, виконувати намічені завдання та не відступати від них. Адже сильне бажання може виникнути лише на основі сильної волі. У людини зі слабким характером, бажання, як правило, короткострокові та слабкі, які зникають за перших труднощів. У дитячому віці про сильне бажання взагалі не може бути мови, оскільки воля ще не сформована. А її треба виховувати, як я написав вище, і хочу ще раз на цьому акцентувати увагу. Тому, щоб у дитини виникали правильні бажання у неї перед очима повинні бути приклади і в очах дитини її тренер (це стосується і батьків) має бути більш культурним, обізнаним, досвідченим і тренер не повинен у жодному разі знижувати свій рівень висоти до рівня дитини, а навпаки потрібно намагатися якнайшвидше підняти дитину на більш високий рівень.

І завершити цю статтю хочу словами відомого радянського спортивного психолога Г.Д. Горбунова: «Наявність волі говорить про сильну людину, оскільки її специфічна особливість полягає в тому, що вона завжди проявляється в діях, спрямованих на досягнення свідомо поставленої мети або на подолання перешкод. Спортсмен без величезного бажання досягти успіху в спорті, емоційно нестійкий, так само як нездатний день у день долати втому і біль у м’язах, або максимально мобілізуватися на повну віддачу сил у спортивній боротьбі, зазвичай не доходить до спорту найвищих досягнень».

Постановка целей

Люди могут очень долго и упорно работать, однако не имея цели эта работа вряд ли принесет какой-то значительный результат. Очень важно ставить себе цели вне зависимости от того, чем вы занимаетесь: будь то изучение иностранного языка или занятия  спортом. Именно наличие цели помогает вам лучше понять к чему вы стремитесь и что для этого нужно будет сделать, а также мотивирует и дает энергию для достижения этой цели.

И так, начнем мы с того, что выпишем все наши цели на лист бумаги. Это могут быть цели на неделю, месяц, год, десять лет. Советую выписать как можно больше, примерно 100 целей (это нужно для того, чтобы отследить где действительно ваши цели, а где навязанные обществом. Как правило, первые 30-50 целей — это цели, которые навязанные окружающими).

После того как вы отделили свои цели от чужих, необходимо разделить их на долгосрочные, среднесрочные и краткосрочные.

Краткосрочные цели: на день, неделю, месяц, несколько месяцев.

Среднесрочные — полгода, год.

Долгосрочные — несколько лет.

Чтобы было немного проще разобраться со среднесрочными и долгосрочными целями, нужно их разделить на более мелкие (краткосрочные). Тогда вы будете понимать, что нужно делать сегодня, завтра, на протяжении месяцев для того, чтобы достичь свою цель.

Приведу пример на акробатике.

Юный спортсмен ставит перед собой цель – выполнить Мастера спорта. Это долгосрочная цель и сначала она кажется немного непонятной (в идеале задаются вопросы типа “что нужно для этого делать?” и т.д.). Затем ставятся среднесрочные цели — для того, чтобы выполнить Мастера спорта, нужно выполнить все предыдущие разряды, а именно: юношеские, 1-й взрослый, КМС. Пока наш спортсмен имеет только 3 юношеский разряд и поэтому тренер ставит перед ним краткосрочные цели — выучить и отработать элементы, которые входят во 2-й юношеский разряд.

И только после правильной постановки цели начинает строиться работа по ее достижению. Тогда человек понимает к чему он идет и примерно имеет представление о препятствиях, что будут встречаться на пути.

Также хочу отметить, что очень важно достигать поставленных целей. Когда человек достигает цель – у него появляется вера в собственные силы, вырабатывается целеустремленность, а также появляется энергия для достижения более высоких целей.

А что же происходит, когда цели забрасываются? Со временем, это приведет к тому, что даже если человек захочет чего-то достичь, он просто не сможет этого сделать, не будет энергии. Он будет быстро уставать, не будет хватать сил преодолевать трудности, что будут встречаться на пути, и в итоге он просто сдастся.

Поэтому, перед тем, как ставить цели, необходимо хорошо подумать — ваша ли это цель и желательно продумать какие препятствия могут возникнуть на пути ее достижения

Администратор

+380933204025




Рейтинг блогов

Рейтинг блогов

Участник ePochta Blog Rating