ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Творення
Частина 3. Творення.
Щоб виховати творця, що приносить користь собі у житті та оточуючим, треба розпочати з першого правила. Не дозволяти дитині проводити багато часу вдома. Її треба привчати до соціального життя з дитинства. Прогулянки в колясці, ігри на дитячих майданчиках, дитячий садок, походи в гості та прийом гостей у себе тощо. Світ дитини не повинен обмежуватися стінами кімнати, він повинен бути набагато ширшим. Чим більше дитина перебуватиме вдома, тим більше вона замикатиметься в собі і житиме у своєму внутрішньому світі, у своїх ілюзіях, що не мають нічого спільного з реальним світом і навколишньою дійсністю.
Творення – це творчість зі знаком плюс і це теж треба правильно виховувати. Нагадаю, що дитина в ранньому віці виховується наслідуванням. Вгадайте, на кого вона дивиться насамперед і копіює не лише поведінку, а й звички? І якщо батьки кидають на життя досить похмуру тінь, ні про яке творення не може бути й мови. Тут знову доречно буде згадати Макаренка: «Творча праця абсолютно неможлива у тих людей, які до роботи підходять зі страхом, які бояться відчуття зусилля, бояться, так би мовити, трудового поту, які на кожному кроці тільки й роблять, що розмірковують, як би швидше позбутися роботи і почати щось інше. Це інше здається їм симпатичним, допоки вони за нього не взялися».
Чи багато батьків можуть показати дитині свої творчі успіхи? Привести до себе на роботу і показати результати свого творчого творення, тим самим показавши приклад і започаткувавши виховання цієї позитивної якості у дитини. На жаль, таких випадків не так багато і причина в основному, це людина, що збилася зі СВОГО шляху. Тому що свій шлях сповнений творчості і творення і це стосується абсолютно будь-якої праці, навіть шевця. Звідси випливає простий висновок. Насамперед, основні зусилля батькам треба докласти, щоб якнайшвидше знайти себе і свій шлях і почати бути творцем у житті. А формування цієї якості у дитини не змусить на себе довго чекати. А поки цього не сталося (у тих людей, хто шукає себе) треба вже сьогодні вчитися виявляти свій творчий потенціал у тій роботі, яка є зараз. Багато хто недооцінює важливість цього, мовляв, ось коли знайду свою справу, тоді творча енергія попре сама і все почне виходити само собою. Чи не почне. Потрібно вміти цю енергію переводити в практичне русло, на благо, інакше знака плюс не вийде. Для цього необхідно мати певні навички та вміння. Тому вчитися треба прямо зараз і в тій точці, де ви перебуваєте в даний момент.
Крім свого особистого прикладу (основного), існує потужний інструмент як для дітей, так і для дорослих для виховання цієї цінної якості та ім’я йому – спорт. В черговий раз прошу не плутати і розуміти різницю між спортом і цим способом життя та фізкультурою чи фітнесом, де стоять зовсім інші цілі та часто протилежні. На підтвердження своєї думки наведу висловлювання на цю тему найсильнішої людини планети (свого часу) – Юрія Власова. Великий спорт – одна з форм пізнання. Для самого спортсмена тренування – це процес нескінченного оновлення і перетворення та насамперед виховання почуттів. Пройшовши цю школу успішно, людина стає по-справжньому готова до життя та її випробувань, а значить вона стає творцем!
ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Гра
Частина 2. (Гра)
Скільки батьків організовують ігри для своїх дітей? А скільки цими іграми керують?
Адже гра має важливе значення в житті дитини. Яка дитина у грі, так вона і працюватиме. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі. Макаренко писав: «Для того, щоб керувати грою дитини та виховувати її у грі, батьки повинні добре подумати над питанням про те, що таке гра і чим вона відрізняється від роботи. Якщо батьки не подумають над цим питанням, не розберуться в ньому як слід, вони не зможуть керувати дитиною і будуть губитися в кожному окремому випадку, швидше псувати дитину, ніж виховувати».
Слід знати, що гра проходить кілька стадій розвитку, й у кожної стадії потрібен особливий метод керівництва. Перша стадія – час кімнатної гри, час іграшки. Іграшки бувають наступних видів: іграшка готова (машинка), напівготова іграшка (розбірні моделі), іграшка-матеріал (пластилін). Друга стадія – це спільна гра з іншими дітьми (дитячий майданчик, дитячий садок). Третя стадія – спільна гра-діяльність групи, коли дитина частина колективу (школа, спортивна секція). На всіх трьох стадіях розвитку гри вплив батьків має велике значення. І розподіляється так – перша стадія перебуває під повним контролем і управлінням батьків, друга – від батьків потрібна, передусім, увага, оскільки контроль і управління починають ставати більш слабшими. На третій стадії керівництво грою не перебуває у руках батьків, воно передано шкільній чи спортивній організації, але в батьків залишаються великі можливості для правильного впливу на характер дитини.
ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
Частина 1
Почати цю статтю хочу з цитати видатного письменника, педагога та вихователя Льва Толстого: «Хіба можна покращити життя, продовжуючи жити погано», що ідеально відображає саму суть виховання.
Все починається особисто з тебе. Необхідно не лише звернути пильну увагу батькам на себе та своє життя, а й вжити необхідних дій до покращення. Найперше і найважливіше завдання при правильному вихованні – це правильно організувати своє життя. Якщо батьки живуть насиченим цікавим життям, досягають успіху (це не про фінанси) і при цьому щасливі, вони гарантовано зробили половину роботи з виховання своєї дитини (дітей). Усвідомлюючи це чи ні, вони показують спосіб того життя, на яку рівнятиметься дитина в майбутньому і до якої прагнутиме на підсвідомому рівні.
Щоб хто не казав, виховується дитина лише одним способом – наслідуванням. Яскраво продемонстрував це один відомий вчений, коли у численній залі, заповненій дорослими людьми, попросив підняти вказівний палець вгору, а сам підняв великий, і за ним повторили майже всі. Не важливо, що ти кажеш, важливо, що ти робиш. Саме так і працює виховання. І погане у тому числі.
Ось, що писав з цього приводу сто років тому О.С. Макаренко: «Раніше, ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку. Це найважливіша річ. Якщо вдома ви грубі або хвалькуваті або пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не потрібно думати про виховання: ви вже виховуєте ваших дітей і виховуєте погано і ніякі найкращі поради та методи вам не допоможуть. Батьківська вимога до себе, батьківська повага до своєї сім’ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком – перший і найголовніший метод виховання. Правильне виховання зовсім не вимагає, щоб батьки не зводили з дітей очей. Таке виховання може завдати лише шкоди. Ви повинні надати дитині необхідну свободу, щоб вона знаходилася не тільки під вашим особистим впливом, а під багатьма різноманітними впливами життя. Дітям необхідно вчасно допомогти, вчасно їх зупинити, направити. Таким чином, від вас вимагається лише постійний коректив до життя дитини, але зовсім не те, що називається водінням за руку. Взагалі потрібно прагнути до того, щоб у дітей якомога міцніше складалися гарні звички, а для цієї мети найбільш важливою є постійна вправа у правильному вчинку. Постійні ж міркування та розмови про правильну поведінку можуть зіпсувати будь-який хороший досвід.
ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
Вступ
Щоб зрозуміти батькам, як правильно виховувати свою дитину (дітей), треба насамперед відповісти собі на два «простих» питання. Перше, що є виховання? А для цього слід зрозуміти його справжній зміст. Це не система заборон та обмежень дисциплінарними методами, а зовсім інше. Я навіть сказав би, протилежне. Якщо уважно подивитися на саме слово, то відкривається цікава інформація, про яку багато хто просто не замислювався. А істина як завжди лежить на поверхні. Воспитание (укр. виховання) – В-ОСЬ-ПИТАНИЕ. Виявляється, є якісь осі, і є їхнє харчування. Відразу підкажу, що це не харчування ложечкою в рот. «Навіщо тобі голова? Я за допомогою неї їм». Інформацію на цю тему ви можете легко знайти в інтернеті.
Друге, що ж таке правильне виховання?
Результатом такої розумової роботи буде виникнення необхідності створення образу тієї людини, яку бажають бачити батьки у своїй дитині. Ці два простих питання насправді не такі вже й прості, як здається на перший погляд. Але це саме початок, так би мовити, фундамент, з чого треба починати і чого не робить більшість батьків. І ось підтвердження моєї думки. На запитання батькам, яким ви бачите свою дитину, абсолютно ніхто не зміг відповісти навіть у загальних рисах (відповіді: нехай сам вирішує, коли виросте; гарною людиною; щасливою людиною; я не знаю; і т.д.), причому остання відповідь – найпоширена. Чи варто говорити, що результат виховання у таких батьків зовсім їх не задовольняє. Якось великого педагога А.С. Макаренко молода мати запитала: «Як мені краще виховувати свою дитину?», якій на той момент було півроку. Він відповів: “ви запізнилися рівно на півроку”. Цитуючи далі цю визначну людину доречно написати: у деяких сім’ях можна спостерігати повну бездумність у цьому питанні. Просто живуть поруч батьки та діти, і батьки сподіваються на те, що все само собою вийде. Батьки не мають ні чіткої мети, ні певної програми. Звичайно, в такому разі і результати будуть завжди випадковими і часто такі батьки, потім дивуються, чому це у них виросли погані діти. Жодну справу не можна добре зробити, якщо невідомо чого хочуть досягти.
АНОНС НОВОЇ РУБРИКИ
За останні три роки мною була написана велика кількість статей, де докладно розглядалися сучасні проблеми та помилки у вихованні дітей (як у побутовому житті, так і у формуванні спортивного характеру). Теми публікацій бралися безпосередньо виходячи з особистих спостережень у процесі тренувань. Заради справедливості слід зазначити, що моє бажання висвітлити проблеми, що не дозволяють досягти необхідних спортивних результатів, викликало (особливо спочатку) спалахи обурення, а іноді і агресивного неприйняття. Це добре ілюструється коментарями під моїми особливо популярними статтями, що набрали велику кількість лайків. Особисто мене цей факт зовсім не дивує, оскільки такому явищу є причина та пояснення, і мені добре відома його природа. Тішить той факт, що поряд з «кричущими» і незадоволеними (а це мала частина), були і є люди (більша частина), які розуміють і поділяють проблеми сучасних тенденцій розвитку дітей. І це не «всезнаючі» мами, а шановні особистості, компетентні професіонали, люди з великої літери та лідери своїх сфер діяльності, а також велика кількість людей, які думають. Більшості моїх улюблених критиків так і не вдалося зрозуміти, що мої справжні наміри були зовсім не в тому, щоб принизити, зганьбити або образити дбайливих батьків (хоча ще треба розібратися, що є справжня турбота про дитину). Адже більшість помилок допускається якраз через нерозуміння реалій. Своїми статтями я якраз і ставив завдання, дати інформацію для розуміння і я один із перших, хто зацікавлений, щоб ці помилки були виправлені, оскільки я тренер і моя робота сильно ускладнюється цими недоліками, тому що вони не дозволяють перспективним дітям повністю розкрити свій потенціал та реалізувати його в необхідному обсязі.Поворот не туди (частина 9)
АМБІТНІСТЬ БАТЬКІВ
Перша, проекція на дитину своїх очікувань, що виникають внаслідок власних нереалізованих бажань та нездійсненних мрій. Приклад: тато, колишній спортсмен (не зовсім вдалий), спить і бачить свого сина заслуженим майстром спорту, хоча у сина не виявляється жодних якостей, які мають бути присутніми для досягнення цих амбітних цілей.Представник міністерства спорту України, Калюжний Ярослав
Вчора у нас в гостях був представник міністерства спорту України, провідний тренер зі стрибків на батуті та акробатичній доріжці, майстер спорту та просто хороша людина – Ярослав Калюжний.
«Інспекція» клубу та матеріально-технічної бази пройшла успішно)
Свежие комментарии