Наш второй сайт

https://scvivat.com/

Instagram

Это сообщение об ошибке видно только администраторам WordPress

Связаться

Архивы

Свежие комментарии

воля

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Частина 8.2: Воля, виховання сили волі

Приблизно з 3-х років розвиток волі вперше вводиться в русло словесно-виховних впливів, які свідомо спрямовують і регулюють поведінку дитини. Заохочення позитивних вчинків та осуд негативних, сприяють формуванню у дітей правильної оцінки своєї поведінки, передбачення результатів дій, що має, звичайно, першорядне значення для подальшого розвитку у них волі.

Основними засобами розвитку волі у дитини молодшого віку є гра та певні вимоги. Важливість гри я вже описав раніше, а про вимоги варто згадати найважливіше. Змалку від дитини вимагають дотримуватися правил поведінки та режиму дня. Це постає як велика серія складних вольових дій, якими дитині необхідно опанувати. У процесі виконання цих дій міцніє воля, виробляються дисциплінованість та витримка.

Вольове зусилля є надзвичайно важливою якістю свідомості. Будучи викликаним боротьбою з труднощами, воно стає великою силою людини для подолання цих труднощів. Людина у відповідальні періоди може свідомо викликати вольове зусилля і за допомогою його мобілізувати приховані запаси енергії для подолання труднощів.

Ось що писав про силу волі Лев Товстий: «Треба бути сильним – або спати. Бути сильним означає діяти; значить мати таку силу духу, щоб боротьба ніколи не викликала стогін слабкості, скарги; значить мати напрям у житті, а не слідувати бездумному життю; означає певною мірою впливати на сам напрямок. Якщо немає цієї сили – спи, дрімай, не отруюй життя безсиллям, в’ялістю – краще спи».

Вольові зусилля пов’язані з м’язовою напругою. Найкращим винаходом людства для виховання сили волі є спорт. Ви не знайдете жодного справжнього спортсмена, а тим більше чемпіона, який не мав би величезної сили волі.

Потреба у фізичній активності закладена в нас природою. Без цього неможливе духовне зростання, а відтак і особиста еволюція людини. Завданням спорту є виховання спортивного характеру, тобто здатність перемагати, яка у свою чергу перебуває у повній залежності від сили волі.

Спортивне життя – це дуже яскраве та насичене життя. Недаремно спорт є частиною культури народу, а спортивні змагання приковують до телевізора мільйони шанувальників. Ще 100 років тому педагог-новатор О.С. Макаренко так описував цю якість: «Воля – нестерпно привабливе почуття для гарної хлоп’ячої душі!»

Можу лише додати, що потреба у подоланні (головним чином себе) є привабливою не тільки для хлопчиків. А потреба у досягненні (що є основною у будь-якому спорті) відноситься взагалі до будь-якої людини, незалежно від статі та віку.

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Частина 8.1: Воля, виховання волі

Під волею зазвичай розуміють здатність людини долати перешкоди, що стоять на шляху до мети.

Воля, як і вся свідомість людини, є функцією мозку, продуктом його складної роботи. Вона є регулювальною функцією мозку, яка виражена в здатності людини керувати своєю поведінкою.

Змалку дітей привчають виконувати певні дії, багаторазово дитина організовує під впливом оточуючих свої вчинки, спостерігає виконання їх на прикладі інших людей тощо. Ці вольові акти формуються у дитини під впливом словесних подразників. При багаторазовому повторенні однаково спрямованих довільних рухів та дій створюється стійка система нервових зв’язків, що робить людину здатною долати перешкоди та труднощі.

Для правильного виховання волі дитини, батькам необхідно завжди пам’ятати, що людина не народжується з готовою волею. Воля не виникає раптово і за життя людини. Вона порівняно повільно розвивається у процесі дошкільного та шкільного виховання. І щоб розвиток волі у дитини мав правильний характер, ми, перш за все, повинні розкрити розвиток його дій.

Механізм вольового процесу можна уявити так: починається він із виникнення специфічного переживання, яке має назву бажання, далі вольовий процес виявляє свою істотну особливість – вибірковість (вибір). У процесі мисленнєвої роботи бажання оцінюється. Далі слідує постановка мети та план її реалізації. Тут криється відповідь на право вибору у дитини, про яку я писав раніше. Що непідготовленій дитині (нездатній оцінити своє бажання) не можна надавати право вибору. Сюди слід додати, що у психології розрізняють прості і складні вольові дії. Перші мають імпульсивний характер. Другі відрізняються великою свідомістю та продуманістю. Вони й характеризують волю людини. Легко здогадатися, до якої категорії відносяться діти. А тепер уявіть ситуацію, в якій батько дає право вибору спортивної секції (часто визначальної щодо подальшої долі дитини) п’ятирічному хлопчику чи дівчинці наївно вважаючи, що вона (дитина) здатна оцінити своє бажання шляхом свідомості та її продуманості.

Тут доречно відзначити, що вольове зусилля часто має неприємне забарвлення, і не кожна людина, особливо дитина, здатна її викликати. Але викликати в себе це зусилля людині потрібно навчитися, щоб з успіхом долати труднощі.

Велику роль у формуванні волі дитини грає діяльність вихователя, за допомогою якого вона вивчає різноманітні рухи та дії і в неї розвивається наслідування.

Воля, як функція мозку, яка регулює поведінку, виробляється з урахуванням великого запасу вивчених рухів, про які писав раніше у частині «Різноманітність»

Про засоби розвитку волі у дитини читайте у наступному пості…

ІСТИНА СВОБОДА

(продовження минулого посту)

«Є люди – і вони по-різному прикладають своє серце до днів життя» – Юрій Власов.

Існує таке поняття як «зріла душа» і більшості це ні про що не говорить, але, на мій погляд, це пов’язане з істинною свободою Людини. І ось моя аргументація з цього приводу. Комусь «суджено» прожити життя примітивно, заповнюючи інстинктивні потреби у фізичній їжі (а є задоволення від їжі для розуму (книги, інформація), інтелектуальної діяльності головного мозку), фізичному задоволенні (а є від морального, мистецтва, творчості) і фізичному продовженні роду (а є задоволення від твоєї спадщини (твір, справа, підприємство, споруда тощо), при цьому відчуваючи звичайні та загальнодоступні фарби, не відчуваючи відтінків. Простими словами, світ для такої людини чорно-білий). А комусь цього мало, у нього є внутрішнє прагнення до зростання, і він шукає, не заспокоюється і шукає… Розвивається, у нього розплющуються очі на багато життєвих ситуацій і він інакше їх проживає і відчуває ширшу гаму почуттів та душевних переживань. Більш тонко відчуває цей світ, і я не можу сказати, що це приносить тільки радість і щастя, тому що загострене сприйняття «хорошого» також діє на душу, як і «погане». А так як у колективному несвідомому ситуацій і вчинків людей набагато більше «поганих», ніж «хороших», то бачачи усе це, чуйна душа перебуває у постійному пеклі. Деякі не витримують і починають пити, щоб забути або божеволіють, деякі тікають від усього цього бруду, наприклад, в монастир або ще якісь місця усамітнення, деякі знаходять у собі сили боротися, але тут є небезпека. Вступаючи в боротьбу, потрібно грати за існуючими правилами, а це означає, вступити в цей бруд і забруднити свою душу, тобто огрубити її і вже не так чуйно все сприймати або душа залишається на тому ж рівні, але виробляються соціальні (пристосувальницькі) навички, необхідні для боротьби і тоді ця людина перетворюється на монстра. І той і інший варіант ще більше роздирає душу на частини. І в кожному конкретному випадку людина робить вибір (усвідомлено чи ні), у якого завжди є наслідки. І це краще розуміти, аніж жити в ілюзії.

Адже, що таке ілюзія у найпростішому розумінні? Це власноруч створена зона комфорту як на фізичному, так і духовному рівні, часто неусвідомлено. Мозок людини прагне до примітивізму, душа до черствості по відношенню до реальності (навколишньої дійсності, включаючи інших людей, навіть близьких родичів). Примітивізм має на увазі замкнутість на самому собі, що є основою егоїзму, який у свою чергу заснований на безмежній любові до себе. Думаю, багатьом буде цікаво дізнатися, що головна властивість сатани – всепоглинаюча любов до себе. А друга властивість – все замкнути на собі, нікому не залишити свободи та захопити абсолютну владу. Дещо відхиляючись від теми посту (але не від контексту циклу статей), виникає питання. Чи не це відбувається масово у питаннях виховання дітей у сучасних умовах (дуже боляче на те схоже)? Про що я писав у минулому пості і до чого НЕУСВІДОМЛЕНО прагне досить велика кількість батьків.

Є такі люди, які грають за своїми правилами. Їх часто називають диваками та іншими словами, оскільки не розуміють справжнє прагнення душі. Вони ніби живуть у цьому бруді, але відсторонено і в той же час, слідуючи поклику своєї душі, продовжують творити. Тільки таким зрілим душам по-справжньому доступна свобода. Свобода самовираження, самовизначення та самореалізації своєї особистої програми (призначення). Дійти такого рівня під силу кожному з нас. Треба лише йти у правильному напрямку. Істинна Людина повинна прагнути знань, тому що це єдиний шлях відчути свободу, яка виражається в постійному духовному зростанні.

Завершити цей пост (так само як і почав) хочу цитатою істинної Людини – Юрія Власова: «Людина може бути байдужою до музики, живопису чи віршів, але людина байдужа взагалі до мистецтва – небезпечна. Ніщо так не агресивно і самовдоволено, як обмеженість (несвобода).

Только для думающих людей (часть 3.1)

Ошибка в воспитании 1

«Человек может стать человеком только путем воспитания. Он – то, что делает из него воспитание». Иммануил Кант.
Большинство родителей совершает одну и ту же ошибку при воспитании своего ребенка. Они пользуются двумя, тремя приемами, в основном приемами подавления воли и манипуляции, основанные на чувстве вины или жалости, все время пока ребенок не достигнет совершеннолетия. Не зря существует, на мой взгляд, самая греховная и популярная фраза «для меня мой Вася всегда будет ребенком». Вот Вася и остается ребенком всю жизнь и не может без мамы ни на работу устроиться, ни жену найти, ни тарелку помыть. Наблюдая воочию за этим массовым «убийством воли» прихожу к выводу, что есть три категории родителей. Первые вообще не соображают, что происходит, поскольку зациклены в основном на себе и своих потребностях, а вторые четко понимают, что делают. И у меня возникает вопрос ко вторым. Это же как нужно любить себя и не любить своего ребенка, чтобы осознанно выращивать себе безвольного раба, лицемерно прикрывая свою «деятельность» любовью и заботой о ребенке? В третьей категории есть и понимание и правильные действия, но таких людей меньшинство.
Но вернемся к воспитанию. Если посмотреть немного глубже на сам процесс развития ребенка, то несложно догадаться, что ребенок в 5 лет и 15 лет, это совершенно разные люди. То есть ребенок во время роста и развития банально меняется во всем. А вот методы (если это вообще методы) скорее пару воспитательных приемов остаются все теми же. Как по мне, это должно наталкивать на элементарные мысли, что с ростом и развитием ребенка, должны меняться и методы воспитания, а соответственно и формы влияния на ребенка. То есть от простого к сложному. В раннем возрасте вполне достаточно примитивных средств влияния для нужного эффекта, а вот в более старшем нужны и соответствующие методы. И вот здесь как раз возникает самая большая проблема. Большинство родителей в этом вопросе не развиваются. Их интеллектуальное развитие заканчивается на знании сортов пива и видов сыров, которые подходят или нет под ту или иную марку алкоголя. А нужно бы знать немного больше о том, что с возрастом уровень потребности в самовыражении ребенка меняется и становится более сложным. Мальчик в 10-12 лет испытывает больше индивидуально эгоистичные потребности, нежели подросток 14-16 лет, для которого более глобальные проблемы выходят на первый план и потребность в самоутверждении за счет реализации в чем-то большем, проявляется все больше и больше. Ведь что такое воспитание – это спокойное, кропотливое дело мудрых людей, дело, результаты которого сказываются через десятилетия (Сухомлинский). А если посмотреть на этот процесс глазами ребенка, то это полное копирование поведения родителей. Когда родители перестают развиваться, они уже не могут правильно влиять на своего ребенка и соответственно воспитывать его. Нужно постоянно показывать правильный пример своему ребенку и делать это каждый день, если вы хотите иметь на него положительное влияние.

Читать далее…

Карантин как средство уничтожения воли

Написать эту статью я решил в связи со сложившейся ситуацией после послабления карантина, когда спортсмены стали возвращаться на тренировки.

Стал замечать, что юные спортсмены чаще обычного стали расстраиваться на занятиях. Любые неудобства вызывают слезы на глазах. Я уже молчу о том, что некоторых детей родители так и не смогли заставить перешагнуть порог спортзала и доходило порой до истерик. Прихожу к выводу, что в настоящее время в большинстве случаев, детей перестали учить преодолевать трудности, для них это чуждо. Причем это происходит уже достаточно долго, а карантин стал своеобразным катализатором этого явления. Они всеми силами хотят оставаться в зоне комфорта. А когда тренер пытается очень мягкими способами исправить ситуацию, то это вызывает сопротивление, как со стороны ребенка, так и его родителей. Дети начинают жаловаться, что им тяжело на тренировках, они не хотят делать то или иное упражнение. Представьте себе, пятилетний ребенок говорит тренеру, что он что-то не хочет делать! А родитель принимает это на веру и даже не пытается усомниться в словах своего ребенка. А зачем? Также удобно. И вместо того, чтобы разобраться в ситуации вместе с тренером, принимает самое легкое и удобное решение – не ходить дальше на тренировки, аргументируя свое решение гениальной фразой: «ему не нравится, а я же не могу его заставлять и ломать личность». К слову сказать, вспоминаются мне слова руководителя самого успешного в городе танцевального шоу балета о том, что был случай, когда родитель ребенка высказывал ей претензии, что якобы они в коллективе ломают личность ребенка, заставляя ее что-либо делать и делая ей замечания по поводу правильности выполнения отдельных движений. И такому человеку даже в голову не приходит, что он это замечание говорит человеку, который из обычных детей как раз и делает личностей.

Напрашивается печальный вывод, что современные родители не все конечно, но в большинстве своем неправильно понимают суть и значение многих слов, таких как – воспитание, формирование личности, профессионал, чемпион, спортсмен и т.д. У них, по понятным мне причинам, годами по капле формировалось неправильное мнение об этих понятиях и не просто само формировалось, а эту подмену понятий целенаправленно формировали и внушали на протяжении долгого времени. Вот и получаем в результате, некий гибрид понимания тех или иных жизненных принципов, понятий и ситуаций, к сожалению находящийся очень далеко от первоначального его значения. И поражает меня то, что к истинным знаниям сейчас стремятся очень мало людей. Большинство все устраивает. Да, они жалуются на жизнь, ситуации, начальника, мужа, жену, детей и т.д., но в действительности абсолютно ничего не делают для улучшения своей ситуации. Повторю, потому что на самом деле их все устраивает.

Лично меня такая обстановка не устраивает, когда на моих глазах уничтожают будущее страны в лице подрастающего поколения. А ведь дети ни в чем не виноваты. Я призываю всех неравнодушных людей и родителей, давайте одним фронтом действовать в правильном направлении воспитания положительных качеств у детей, а тем более в такой тяжелой сфере деятельности как спорт.

Психологическая подготовка юного спортсмена

Для успешного формирования психики юного спортсмена тренеру необходимо планомерно применять систему психологических воздействий, которая должна включать все разделы тренировки – физическую, техническую, тактическую и теоретическую. При подготовке к соревнованиям юный спортсмен и тренер должны чётко представлять с помощью каких методик спортивной подготовки можно достичь состояния готовности.

Подготовка к соревнованиям проходит в два этапа:

1) общефизическая и общепсихологическая подготовка;

2) специальная психологическая подготовка.

К общей психологической подготовке относятся: моральное  воспитание (формирование у спортсменов  дисциплинированности, организованности, развитие способности произвольно управлять собой в условиях соревнований); совершенствование интеллектуальных качеств (критичности ума,гибкости мышления, творческого воображения) ; волевая подготовка (развитие умений быстро владеть собой, трезво оценивать возникшую ситуацию, принимать решения и реализовывать их; развитие сосредоточенности , устойчивости внимания, развитие выдержки и самообладания); настройка на выполнение упражнений; развитие способности критически оценивать выполнение упражнения и планировать последующие действия.

Общая психологическая подготовка направлена на развитие у юных спортсменов навыков преодоления определённых трудностей в спорте. Различают объективные и субъективные трудности.

К объективным трудностям относятся: необходимость продолжать тонко координационную мышечную работу в состоянии утомления, длительное сохранение неподвижной «рабочей» позы и т.п.

К субъективным трудностям относятся: страх, связанный с воспоминанием о травме, смущение, вызванное реакцией зрителя или товарищей по команде, боязнь противника из-за преувеличения его сил и т.п.

При преодолении субъективных трудностей большое значение имеют методы убеждения, воздействия примером и словом, а также самоприказы (усилие воли, направление на самоуправление эмоциями). Эти и другие средства воспитывают у спортсмена спокойное отношение к неблагоприятным внешним факторам. Преодоление трудностей в спорте требует прежде всего волевой подготовки. Читать далее…

Администратор

+380933204025




Рейтинг блогов

Рейтинг блогов

Участник ePochta Blog Rating