Наш второй сайт

https://scvivat.com/

Instagram

Это сообщение об ошибке видно только администраторам WordPress

Связаться

Архивы

Свежие комментарии

Акробатика у житті людини

СТРАХ ВСЬОМУ ГОЛОВА або як легко перетворити дитину на жертву

А зараз поділюся з вами найцікавішим явищем сучасності, безпосереднім учасником якого особисто я являюся вже багато років.

До нас (у клуб) часто приводять дітей з різних видів спорту (і не тільки спорту) і однією з найпоширеніших фраз батьків є (ви не повірите!): «він дуже здібний», «вона дуже талановита». Що найцікавіше, багато випадків, коли дитина проходила на заняття (я навмисне не пишу «тренувалася», а саме проходила на заняття) кілька років і при цьому взагалі не має жодного розряду. Їм просто ніхто про це не сказав. І це діти займалися спортом. Спеціально не називатиму види спорту та прізвища тренерів, оскільки стаття не про це. А знаєте, що саме абсурдне для мене особисто? Це коли в деяких випадках дітей змушували тренуватися двічі на день, жертвуючи навіть школою. Так от первинне тестування не виявляє навіть тіні натяку на талант, більше того, виявляється безліч проблем, взагалі не спортивного характеру, з яких потрібно почати, перш ніж приступити безпосередньо до тренувань. На запитання, хто вам сказав, що ваша дитина здібна, думаю відповідати не треба. Якось здогадаєтеся. А ось далі відбувається найцікавіше. Ми завжди говоримо правду, ґрунтуючись на простому принципі. Сказати правду, це найцінніше, що може сказати людина. Але виявляється, цю правду далеко не всі приймають, я навіть сказав би, агресивно не приймають. Чого тільки ми не чули в свій адрес після подібних розмов. Але цей пост не про нас, а про згубне явище серед нас.

Далі мені дуже хочеться дати вам цифру, скільки часу зазвичай триває цей гіпноз.

Увага!!! Середня тривалість перебування в ілюзії від 4 до 6 років. Вдумайтеся лише, 5 років сліпо вірити відвертій брехні. Що може змусити людину добровільно вдатися до цього? Тільки одне. Солодка локшина на вухах, що несе масу вторинних вигод.

Світ реальних дій та результатів (у нашому випадку досягнень) змінився на комфортну візуалізацію. А якщо ще простіше, незручну реальність ми заборонили, а дозволили лише приємну ілюзію. Тут гріх не згадати нашу народну приказку, яка як ніколи актуальна саме сьогодні: «ДУРЕНЬ ДУМКОЇ БОГАТІЄ».

Ось що є проблемою сучасних батьків. І поки в нас буде переважати бажання чути тільки похвалу про свою дитину, замість реальних її якостей та здібностей, ми як суспільство дедалі більше деградуватимемо. Тренд настільки примітивний, наскільки примітивний запит суспільства.

Головним стало почути від тренера, вчителя, вихователя, що дитина молодець, а краще – талановита, як миттєво втрачається звʼязок між мозковими імпульсами. І все. Блок. Статистика жахлива. Переважна кількість батьків навіть думки не допускають, що це може бути не так. Не виникає бажання перевірити слова тренера на практиці, на крайній край, хоча б поставити під сумнів. Висновок ще гірший. Ми хочемо бути обдуреними і жити в ілюзії. А зустрічі з реальністю боїмося, як вогню.

Ну і як ми збираємося зустрітися із суперником у спорті, якщо на себе у дзеркало страшно подивитися? Як ми збираємось, якщо взагалі збираємось, виховувати майбутніх олімпійських чемпіонів та розвивати спорт? Як ми збираємося формувати та зміцнювати якості спортивного характеру у дитини, якщо багато батьків готові в штани накласти навіть при думці про те, що тренер може сказати правду про дитину?

Правильно кажуть. У страха великі очі. Що ж, продовжуємо боятися далі. Чи то ще буде.

ПРО ВТРАЧЕННІ МОЖЛИВОСТІ

На прикладі здатної дитини пропоную розглянути цікаву ситуацію.

Ось починає свій шлях молодий спортсмен. Через кілька років завзятих тренувань він виходить на національний, а згодом і на міжнародний рівень. Ні для кого не секрет, що в переважній більшості випадків фінансове забезпечення спортивного життя дитини лежить на плечах батьків. Не перераховуватиму статті витрат. Ви і так їх знаєте, але, потрапляючи на найвищий рівень підготовки, до всіх інших витрат примикають і витрати на поїздки за кордон. Оскільки рівень світової, то й витрати також відповідні. І ось тут останніх 12 років я спостерігаю дуже цікаве явище. І, на жаль, це далеко не поодинокий випадок особисто у мене. Багато дорослих людей досі живе у совку. Хтось, але не я маю забезпечувати мою дитину (школа, клуб, держава, тренер тощо). А якщо забігти трохи вперед, то можу з упевненістю сказати, що найкращого прикриття не придумаєш.

Ми не зрозуміємо дійсність сьогодення. Сподіватися треба виключно на себе. Вам ніхто нічого не винен. У тих країнах, куди ми прагнемо всією душею, на таких людей чекає величезне розчарування, оскільки там кожен платить за себе. У всьому. Звичайно ж, ми не можемо зараз тягатися з ними за рівнем життя і доходів, але я пишу про сутність явища. Час забути минуле і прийняти сьогодення у тому вигляді, в якому воно існує. Подобається воно нам чи ні.

Скільки здібних дітей, яких я раніше тренував, зараз тиняються вулицею без діла. А були потенційні чемпіони світу, які у 9 років працювали за програмою майстрів спорту.

З якою гордо піднятою головою та переконаністю у своїй правоті, батьки перекреслювали майбутні перспективи. Причини різні: жадібність, страх, невіра у свою дитину, недовіра до слів тренера, свої егоїстичні потреби вище розвитку дитини, занадто сильний тиск на дитину, ілюзорні пріоритети не в галузі спорту тощо. Всі ці причини, поряд з фінансовими, є тим прикриттям, про яке я писав вище. І що найважливіше, а для мене дивно-сумне, за цим прикриттям виразно маячить звичайне людське НЕБАЖАННЯ.

Важливо розуміти. У спорті вищих досягнень, абсолютно всі спортсмени працюють як коні (вибачте за порівняння), а іноді й більше. І діти тут не є винятком. Але шанс поїхати на чемпіонат світу чи Європи випадає далеко не кожному і вдруге цього шансу може не бути. І ось на цьому місці я як тренер і батько хочу поставити питання: «А де ж турбота, підтримка, і нарешті, те саме абсолютне кохання, у відсутності якого нас періодично звинувачують по відношенню до чужих дітей???» Тут до своїх власних цим навіть і не пахне. У коментарях усі ми гіпер-дбайливі та люблячі, а на ділі…. Зате роздавати поради щодо виховання, це будь ласка, ми тут як тут.

Прошу запам’ятати просту істину. Приводячи дитину в спорт, ви повинні чітко розуміти, що інвестування в її розвиток – це ваша турбота. А турбота тренера – створити всі необхідні умови для цього розвитку та допомогти у досягненні результату. По можливості він звичайно може допомогти і у фінансовому плані, але це на його особистий розсуд.

А ось цей абзац, шановні батьки, спеціально для того, щоб не було дуже боляче вигрібати «обратку» від ваших дітей у майбутньому. Для дитини, яка відпахала у спортивному залі 8-10 років, виступ на вищих світових змаганнях, це єдиний спосіб реалізації себе як особистості та здійснення своєї мрії. Вона поставила на кон усе, що має. І я вважаю тяжким злочином по відношенню до своєї власної дитини, коли нерозуміючі та небажаючі батьки зі словами «нам це не треба» з легкістю перекреслюють дитині майбутнє.

P.S. Коли я був маленьким, я думав, що дорослі – це такі серйозні та розумні люди. І що я зараз бачу. У найвідповідальніший момент, коли вирішується доля дитини, деякі батьки замість напружити всі сили і виявити справжню любов і турботу, легко дають задню і прикривають своє небажання дуже зручною відмовкою фінансового плану.

На цьому все.

СВОБОДА І ВОЛЯ!

На мій погляд, єдиним інструментом для прояву волі у людини є усвідомленість (просвітлення) шляхом розвитку розумових здібностей, у тому числі інтелекту. Це той сакральний ключ, що дозволяє відкрити двері невігластва, які стримують і не дають реалізуватися істинній волі людини, виконанню її призначення. Тобто воля – це вибір свого шляху, який спочатку потрібно усвідомити.

У кожному з нас закладена божественна іскра, але далеко не кожен може її проявити в житті, читайте виконати свою місію, коли ця іскра розгоряється до полум’я і висвітлює все довкола та всіх оточуючих.

Щоб спрацювала воля, мають бути створені спеціальні умови. Ці умови – це ніщо інше як свобода. Відчуття волі. Воля не може з’явитися у неволі. А людина, розумово обмежена (неосвічена) – це підневільна людина, яка є рабом власних звичок, інстинктів та чужої думки.

А знаєте, чому більшість людей не прагнуть бути вільними? Тому що почуття свободи безпосередньо пов’язане із почуттям занепокоєння, бо це стан невизначеності.

Цей простий висновок є руйнівним аргументом для рабів, які доводять свою свободу і свободу вибору: на кшталт я можу пити чи курити чи не робити цього, я можу прочитати цю книгу, а можу і не читати, тому я вільний і тому завжди вибирають те, що визначено і комфортно, цим доводячи свою рабську природу. Свобода завжди вимагає прояву вольових зусиль, а щоб випити пляшку пива багато зусиль не потрібно.

Я вже мовчу про те, що зворотною стороною свободи є відповідальність, яку більшість людей не хочуть брати за власне життя, не говорячи про інших.

Свобода і воля – це дари Бога. Людина народжується вільною і в неї кожну секунду є вибір. То чому багато людей не беруть і не користуються цими дарами? А все дуже просто. Тікають від свободи (невизначеності та змін) люди, схильні до страху.

Висновок простий до непристойності і неприємний для боягузів: свобода – це нагорода для сміливих, розумних і вольових людей!

Готуй санчата влітку… У нашому випадку – дрова!

Створення умов для розвитку спорту – не менш важлива і важка праця, ніж робота в спортивному залі!

ДЕБЮТУВАЛИ УСПІШНО!!!

03-06.07.2023 у м. Сантарем (Португалія) відбулися міжнародні змагання SCALABISCUP 2023.

Вихованка спортивного клубу «Віват» – Кутова Аліса (Дніпро) у складі національної збірної команди України представляла нашу країну на цих престижних змаганнях.

Хочу зазначити, що Аліса виступала у двох дисциплінах, що вкрай важко.

Результати:

✔️ В стрибках на подвійному міні-батуті Аліса потрапила до ТОП-10 (10 місце) кращих спортсменів серед 96 учасниць її вікової групи. Конкуренція тут божевільна. Виступила добре, але особисто в мене є питання до суддівства.

✔️ В стрибках на акробатичній доріжці, зайшла у фінал з 8 результатом і в завзятій боротьбі покращила його, виборовши бронзову медаль.

Сказати, що змагання були складними, отже, нічого не сказати. Але ми змогли гідно представити нашу улюблену Україну.

Вітаємо Алісу з чудовим стартом на міжнародній арені та бажаємо подальших перемог!

Про виступ усієї збірної команди – у наступному пості

МИ У ФІНАЛІ!

Завтра тримайте кулачки, пальці і все, що можна) Боротьба буде складною

Із бойовим настроєм на міжнародні змагання!

Администратор

+380933204025




Рейтинг блогов

Рейтинг блогов

Участник ePochta Blog Rating